Острів Хортиця – це національна святиня України нарівні з Софійським собором та Києво-Печерською лаврою. Це кам'яний літопис нашої тисячолітньої історії, де збереглися індоорійські поховання доби міді-бронзи, скіфська фортеця на Совутиній скелі, пам'ятки ранньослов'янської і давньоруської доби. Про значення цього острова для українців першим згадує ще в X ст. візантійський імператор Костянтин VII Багрянородний (хресний батько княгині Ольги) у своїй книзі "Про управління імперією", де оповідається, що після подолання важких порогів руси зупиняються на перепочинок на священному острові Святий Григорій (Юр-Хорс) і там під величезним дубом вшановують жертвоприношеннями своїх богів.
У середині XVI ст. князь Дмитро Вишневецький побудував на острові Мала Хортиця першу дерев'яну фортецю-січ, звідки неодноразово водив козаків у походи проти татар і турків. З Хортицею пов'язані імена Северина Наливайка, Криштофа Косинського, Івана Сулими. Під час морських походів проти Туреччини на Хортиці певний час з козацьким військом перебував Петро Конашевич-Сагайдачний. Свідченням того залишилися народні назви окремих місць острова: урочище Сагайдачного, "ліжко і колиска Сагайдачного" (на Середній Скелі), вал Сагайдачного, Січові ворота. Нині на території національного заповідника працює кінний етнографічний театр "Запорізька січ", проводяться всеукраїнські змагання з козацького рукопашного бою, фестивалі до Дня українського козацтва та Шевченківських днів, народні гуляння у традиційні свята України річного календарного циклу (Купала, Покрови, Спаса, Різдво, Старий новий рік, Коструба, Русалчин Великдень, Трійця) тощо.
Експозицію хортицького Музею історії запорізького козацтва складають такі розділи: "Запорізький край у найдавніші часи", "Запоріжжя в період Київської Русі", "Запоріжжя в козацькі часи", "Заселення запорізького краю в кінці XVIII –XX ст.", є чотири діорами (у т. ч. "Битва київського князя Святослава" та "Військова рада на Січі").
До найбільш цінних зібрань музейних фондів належать: морська козацька чайка першої половини XVIII ст. завдовжки понад 17,5 м; колекція кам'яної скульптури доби бронзи, античності й середньовіччя; колекція предметів віри православної: вбрання священиків, церковне начиння (потири, підсвічники, натільні хрести та іконки, надбанні хрести XIII –XIX ст.), козацькі надгробні хрести; колекція іконопису XVIII – початку XX ст.; колекція стародруків XVII – XVIII ст.; колекція козацької зброї XVII –XVIII ст. (порохівниці, шаблі, ятагани, гармати, рушниці, пищалі, кам'яні гарматні ядра, вістря списів); колекція одягу XVIII – початку XX ст.; колекція монет XVI –XX ст. тощо.
На початку XXI ст. на території Національного заповідника "Хортиця" започатковано реалізацію анімаційно-туристичного проекту будівництва історико-культурного скансену "Запорізька Січ", що складатиметься з внутрішнього Коша, оточеного земляним валом, ровом і засікою, та торгово-ремісничого Передмістя.
Справжнім лідером за експозиційним багатством музеїв Середнього Подніпров'я є невелика Черкаська область. Це осередок розквіту Трипільської культури з її велетенськими землеробськими протомістами (V –III тис. до н. е.) та індоєвропейських культур епохи бронзи, терен етногенезу праслов'янської й раньослов'янської культур, територія, на якій сформувалися царство "скіфів"-орачів (VII –III ст. дон. е.) та Антське царство (III –V ст.), система богатирських застав Київської Русі X ст., де зародився національно-визвольний козацький рух й увінчалися славою перші гетьманські столиці України, зрештою, край, що подарував українському народові його духовного подвижника Тараса Григоровича Шевченка.
Серед кращих музеїв області назвемо: Музей "Кобзаря" Т. Г. Шевченка в м. Черкасах (вул. Байди-Вишневецького, 37), Черкаський обласний художній, Державний історико- культурний заповідник в Кам'янці, краєзнавчі музеї Чигирина, Умані, Чорнобаївки, Драбівки, Городищена, Звенигорода, Золотоноші, Катеринопілля, Монастирища, Смілянки, Каневський музей народного декоративного мистецтва, Стецівський етнографічний, історичні музеї Ватутіного, Лисянська, Жашківа, Літературно-меморіальний музей Василя Симоненка у Черкасах, Стеблівський літературно-меморіальний музей Івана Нечуя-Левицкого, Городищенський літературно-меморіальний музей письменника Івана Ле, Кам'янський літературно-меморіальний музей О. Пушкіна і П. Чайковського, Меморіальний будинок-музей Л. П. Симиренка, Музей історії села Старосілля, Уманська картинна галерея тощо.
А міжнародною туристичною славою Черкащина завдячує таким славнозвісним центрам туристичного притягання, як Державний історико-культурний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" (Звенигородський район, Шевченкове), Шевченківський національний заповідник "Тарасова гора" в Каневі, Канівський історичний музей, Національний історико-культурний заповідник "Чигирин", Черкаський обласний краєзнавчий музей, Суботівський етнографічний музей, Тальнівський музей історії хліборобства, Державний історико-культурний заповідник "Трахтемирів" у Григорівці, Державний історико-культурний заповідник в Корсунь- Шевченкові.
Державний історико-культурний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" створений у 1992 р. на площі 27 га. Під охороною заповідника перебувають пам'ятки, пов'язані з життям і творчою діяльністю Т. Г. Шевченка, зокрема могили батьків поета, хата дяка, садиба Енгельгардта в с. Будищі тощо. Ядром заповідника є села Моринці, в якому народився Тарас Шевченко, та Кирилівка, в якому пройшли його дитячі літа. В обох селах створені меморіальні музеї.
Шевченківський національний заповідник "Тарасова гора" в Каневі створено на місці, де, згідно із заповітом, було поховано подвижника українського народу. Звідтоді це місце – центр національно-патріотичного паломництва українців з усіх куточків нашої держави та інших країн світу. На вершині Тарасової гори відкрито Літературно-меморіальний музей Т. Шевченка, фонди якого нараховують 17 тис. експонатів.
Музей "Кобзаря* Т. Г. Шевченка в Черкасах – це один з небагатьох у світі музеїв однієї книги. Відкрито його 1989 р. у меморіальному будинку, в якому з 18 по 22 липня 1859 р. жив у родині Цибульських Т. Г. Шевченко. Тут можна побачити усі видання "Кобзаря" та ілюстрації до них, а також "Кобзарі" у перекладах на мови народів світу. Гордістю музею є раритетне перше видання "Кобзаря" в Санкт-Петербурзі 1840 р. У фондах музею зберігаються великі колекції шевченківських листівок, значків, медалей тощо, з яких періодично комплектуються тематичні виставки.
Національний історико-культпурний заповідник "Чигирин" створений у 1989 р. Площа 1160 га. Під охороною заповідника перебувають пам'ятки історії і культури, пов'язані з національно-визвольною боротьбою українського народу в XVII ст., серед них – усипальниця Богдана Хмельницького в Іллінській церкві с. Суботова (рис. 4.12), Богданова гора в Чигирині та урочище Холодний Яр, в якому міститься Мотронінський монастир (заснований у 1568 p.), Мотронінське городище скіфів-орачів та інші пам'ятки археології. У XVIII ст. козацькі онуки, очолені М. Залізняком, освячували ножі в Холодному Яру для праведної боротьби за свою свободу проти покріпачення – цей народний рух увійшов в історію під назвою "Коліївщина" (ножі-колії, якими українці зазвичай колють свиней) й після ретельних досліджень творчо відображений Тарасом Шевченком у поезіях "Холодний Яр" та "Гайдамака". У 1992 р. в Холодному Яру встановлено меморіальний знак УНР на місці головного штабу армії Української Народної Республіки. У складі заповідника діють музей Б. Хмельницького в Чигирині та три краєзнавчі музеї.
Рис. 4.12. Іллінська церква-музей (1653 р.) у с. Суботові. Національний історико-культурний заповідник "Чигирин"
Рис. 4.13. Тальнівський музей історії хліборобства
Тальнівський музей історії хліборобства знайомить з семитисячолітньою історією розвитку землеробської цивілізації у Середньому Подніпров'ї (рис. 4.13). На околицях м. Тального археологами виявлено гігантське поселення найдавніших хліборобів Трипільської культури IV тис. до н. е. Пам'ятки цієї землеробської цивілізації, що передувала єгипетській державі фараонів, експонуються у виставкових залах музею. (Можливо, колись, таки знайдуться інвестори, які відродять це унікальне трипільське протомісто у формі археологічно-анімаційного скансену). Також археологами в околицях міста досліджено 11 доісторичних курганів, облямованих ритуальними колами з валунів, у яких поховані привідці племен індоарійської спільноти бронзової епохи (II тис. до н. е.), поселення скіфів-орачів і ранньослов'янських землеробів. Ці знахідки також поповнили експозицію музею історії хліборобства на вкраїнських землях.
Державний історико-культурний заповідник "Трахте-мирів" у с. Григорівці створений 1994 р. Площа 4582 га. Під охороною заповідника перебувають унікальні пам'ятки археології, історії та природи. Серед них: укріплене Трахтемирівське городище праслов'ян (скіфів-орачів), залишки храмів літописного Зарубського монастиря, багатошарове поселення на горі Городки, козацький цвинтар в с. Трахте - мирові, пам'ятки природи – Канівські дислокації, заповідні урочища, Рожена криниця.
Корсунь-Шевченківський історико-культурний заповідник організований у 1994 р. Площа 109 га. Під охороною заповідника перебувають пам'ятки історії, культури та природи державного значення, і серед них – палацовий комплекс князів Лопухіних (палац, брама-вежа, Швейцарський будинок, Корсунський парк). У складі заповідника діють п'ять музеїв, у т. ч. літературно-меморіальний музей І. С. Нечуя-Левицького.
Черкаський художній музей відкритий у 1992 р. Основу його експозиції становлять експропрійовані більшовиками приватні колекції графа Бобринського та князів Лопухіних і Білокопитових. Експозицію поділено на два відділи: декоративно-прикладного й образотворчого мистецтва.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Музеєзнавство» автора Рутинський М.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Визначні музеї Середнього Подніпров'я й Поділля“ на сторінці 2. Приємного читання.
