Рис. 1.17. Володимирський собор, збудований посеред руїн візантійського м. Херсонеса на місці, де, за розвідками археологів, імовірно, відбувся обряд прийняття київським князем Володимиром християнства
Статус музеїв-храмів в Україні набувають більшість дерев'яних церков XVII –XIX ст. Музей дерев'яної архітектури – церква Святого Духа в Рогатині Івано-Франківської області, храм-музей – церква Вознесіння Господнього у Чорткові на Тернопільщині (рис. 1.18), церква св. Миколая у Вінниці, пам'ятка народної архітектури 1746 р.
Рис. 1.18. Церква Вознесіння Господнього, пам'ятка архітектури 1717 р., у м. Чорткові на Тернопільщині
Музеї-кладовища – це поширений різновид ансамблевих музеїв, створених шляхом музеєфікації меморіально-ландшафтного середовища з метою відтворення, збереження та розкриття його історико-культурної цінності як пам'ятки історії. За профілем їх відносять до меморіальних музеїв. У музеї-кладовищі головними об'єктами збереження й експонування є меморіальні погребальні ансамблі як місце успіння визначних суспільних діячів минулого та як високохудожні пам'ятки мистецтва. В Україні й у багатьох інших країнах Європи та США такими музеями є єврейські кладовища XVII – початку XX ст. Серед визначних українських музеїв цього типу згадаємо Лук'янівське й Байкове кладовища в Києві та Личаківський цвинтар у Львові.
Музеї-підприємства – це вид ансамблевих музеїв, створених шляхом музеєфікації промислового підприємства з метою збереження і розкриття його історико-культурної
цінності як пам'ятки історії промисловості, науки і техніки. За профілями вони належать до групи науково-технічних музеїв. У музеї-заводі, музеї-фабриці головними об'єктами збереження й експонування є ансамбль інженерних механізмів та технологічних ліній, що уособлюють і характеризують історію науково-технічного прогресу і розвитку промисловості. В Україні такий вид музеїв поодинокий, більш поширеною в нашій країні формою промислової музеєфікації є облаштування в окремих приміщеннях діючого підприємства його старих виробничих ліній і механізмів та експонатів, які знайомлять зі сторінками історії та видатними працівниками цього підприємства.
Характерним прикладом українського музею-підприємства є перший в державі Музей пивоваріння, відкритий у жовтні 2005 р. в одній із найстаріших броварень України і Європи – "Львівській пивоварні". Для облаштування Музею пивоваріння на підприємстві спеціально реконструювали історичні приміщення пивоварні XIX – початку XX ст.
Самостійними підвидами музеїв-підприємств є музеєфіковані установи окремих галузей транспорту (напр., залізничні вокзали), зв'язку (поштові станції), сервісу (напр., музей-банк).
Одним з найцікавіших та туристично найвідвідуваніших сервісних музеїв нашої країни є Львівський музей-аптека "Під чорним орлом" (вул. Друкарська, 2), який діє як звичайна аптека і в той же час є справжньою технологічною скарбницею, що знайомить відвідувачів з історією розвитку фармації у Європі й в Україні (рис. 1.19) (одна з кімнаток цього музею відтворює інтер'єр львівського фармацевта-алхіміка XVIII ст.)
Музеї-майстерні – це спільна назва двох подібних за змістом і принципами музеєфікації підвидів ансамблевих музеїв:
• а) персоніфікованих музеїв-майстерень видатних митців (за профілем відносять до меморіальних);
• б) типологічних музеїв-майстерень людських ремесел (за профілем належать до етнографічних).
Меморіальний (персоніфікований) музей-майстерня створюється шляхом музеєфікації майстерні видатного художника, композитора, скульптора, майстра народно-ужиткового мистецтва, котрий знайомить з робочою обстановкою, в якій протікала його творча діяльність, дозволяє простежити основні етапи творчого шляху митця та розкриває особливості і секрети його творчості. У меморіальному музеї-майстерні зберігаються та експонуються доробок митця, його незакінчені роботи, створюються історико-біографічні експозиції. Взірцем такого виду музеїв в Україні є Музей Івана Георга Пінзеля у Львові, де зібрано унікальні барокові дерев'яні скульптурні шедеври цього всесвітньо відомого українського майстра XVIII ст.
Типологічний музей-майстерня створюється шляхом об'єднання музею та ремісничої майстерні й відтворення робочої обстановки, стародавніх верстатів, механізмів і технологій народних промислів: гончарства, ткацтва, ковальства, різьблення по дереву, лозоплетіння, вишивки, писанкарства, виготовлення іграшки тощо.
Нерідко це так звані живі музеї – особистість народного майстра, який займається улюбленим ремеслом, представляє головний інтерес для туристів і виступає як чільний експозиційний об'єкт музеєфікованого ансамблю майстерні. В українських музеях-майстернях народних ремесел туристи зазвичай мають можливість пізнавати сам процес творчої праці майстра, виготовити виріб своїми руками (або взяти активну участь у його створенні), також, як правило, вироби народних умільців у таких майстернях не лише експонуються, а й продаються туристам.
Характерні атракційні музеї-майстерні народних промислів діють у Закарпатті: Кузня-музей "Гамора" в с. Лисичевому Іршавського району, Музей ткацтва у с. Великі Береги Берегівського району, музей-агрооселя "Хата Савки" на Слобожанщині (рис. 1.20).
Рис. 1.20. Ансамбль майстерні сільського гончаря-аматора на обійсті музею-агрооселі "Хата Савки" на Слобожанщині та її господар за роботою
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Музеєзнавство» автора Рутинський М.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Музеї-заповідники.“ на сторінці 4. Приємного читання.
