палаци-музеї;
музеї-садиби;
будинки-музеї;
музеї-квартири;
музеї-монастирі;
музеї-храми;
музеї-цвинтарі;
музеї-підприємства (заводи, фабрики, вокзали, поштові станції тощо);
музеї-майстерні;
музеї-кав'ярні (паби, винні підвали та ін.);
музеї-кораблі тощо.
Замки-музеї та палаци-музеї – це поширені види ансамблевих музеїв України, що створюються шляхом музеєфікації фортифікаційного, стильово-архітектурного, інтер'єрного, ландшафтного та археологічного комплексу замків чи палаців.
Названі види музеїв дещо відрізняються за своїм профілем. Замки-музеї України відносять здебільшого до музеїв-заповідників та археологічних музеїв. Такими, для прикладу, є профілі Хотинської, Судацької й Аккерманської фортець, Луцького й Меджибізького замків. Утім найвеличніші замкові ансамблі нашої країни – це історико-художні музеї та комплексні музеї з надзвичайно багатими та різнотематичними експозиціями. Еталоном вітчизняного історико-художнього замку-музею є Олеський замок на Львівщині, що функціонує як філіал Львівської галереї мистецтв.
Таким же критерієм комплексного замку-музею є Кам'янець-Подільська фортеця з її археологічною, подійно-історичною та етнографічною експозиціями.
Палаци-музеї за профілем, як правило, належать до історико-художніх музеїв. Вони експонують багаті колекції образотворчого і прикладного мистецтва, а також музеєфіковане середовище: синтез палацової архітектури й садово-паркового мистецтва палацового ансамблю. Кращими палацами-музеями України нині є Алупкінський, Масандрівський (рис. 1.14) та Лівадійський (у Криму), Підгорецький (на Львівщині), Палац гетьмана Кирила Розумовського (1799 –1803 pp.) у Батурині та палац Ґалаґанів у с. Сокиринці (Чернігівська область) тощо.
Рис. 1.14. Масандрівський палац-музей
Нині замки й палаци-музеї – це комерційно найуспішніші й найпопулярніші об'єкти як внутрішнього, так і міжнародного туризму. Але, як не парадоксально, близько сотні українських замків та палаців досі перебувають у вкрай занедбаному стані й проблема їхньої музеєфікації залишається гостро актуальною [41].
Музеї-садиби – це найпоширеніший вид ансамблевих музеїв України. Вони створюються шляхом музеєфікації архітектурного, інтер'єрного, ландшафтного і господарського комплексу садиб. їх можна віднести до групи комплексних музеїв, адже музейне середовище охоплює і предметно-меморіальну палітру рухомих експонатів садиби, і її інтер'єри, екстер'єри та нерухомі експонати, і навколишній ландшафт з його біотичними складовими.
Усередині садиби відтворюється обстановка житлового будинку і створюються історико-біографічні експозиції, що знайомлять відвідувачів із життям та творчістю видатної особистості, яка тут колись жила. Прагнення представити садибу в її цілісності ставить перед музейними працівниками завдання: відновити сад, подвір'я, надвірні прибудови, малі архітектурні форми та ін. Нерідко до складу території музею-садиби включаються прилеглі природні ландшафти, історично пов'язані із цією садибою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Музеєзнавство» автора Рутинський М.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Музеї-заповідники.“ на сторінці 2. Приємного читання.
