Розділ 4. СВІТОВЕ СПІВТОВАРИСТВО. СУЧАСНІ КУЛЬТУРНІ ПАРАДИГМИ

VII столітті, відрізнявся від споруджених за життя Мухаммада в Кубі й Медині. Її зовнішній вигляд нагадує фортецю, оточену глухими стінами, в яких пробиті входи, але жоден не виокремлюється як головний. І справді, в ті досить буремні часи кріпосні стіни мечеті ставали в пригоді під час оборони міста.

Стіни мечеті, палацу, медресе, караван-сараю, так само як і стіни будинків та укріплень, являли собою перешкоду, ховаючи те, що було всередині. Особливе значення (як ядро архітектурної композиції) мав відкритий квадратний або прямокутний двір, оточений арочними галереями. В мечетях до однієї зі сторін цього двору, зорієнтованої в бік Мекки, прилягала глибша, ніж з інших сторін, аркада, яка утворювала кілька рядів молитовного залу. Арки спиралися на колони й стовпи. Багато оздоблена ніша — міхраб — містилася в стіні, зорієнтованій у напрямку Мекки. На відміну від християнського храму, в колонному залі мечеті немає центральної осі, яка спрямовувала б рух віруючих до святилища. Скоріше, навпаки, зайшовши в залу мечеті, треба зупинитися, аби охопити поглядом ряди опор, розташовані поперек руху до міхраба.

З давніх часів поруч із мечеттю зводився мінарет. Його походження пов’язують з кількома прообразами: зі сторожовою чи сигнальною вежею, маяком. Мінарет служить для скликання правовірних на молитву, що й виконує спеціальний службовець при мечеті — муедзин. Звичайно мінарет прилягає до мечеті, інколи розташований окремо. У східному місті вертикалі цих башт, як і шпилі готичних храмів у містах Західної Європи, є головними орієнтирами. Асиміляція архітектурних особливостей різних культурних регіонів зумовила виникнення оригінальних і не схожих між собою форм мінаретів.

Найдавнішою є форма квадратних у плані мінаретів Сирії, які успадкували вигляд дзвіниць сирійських християнських церков. Останні ж, у свою чергу, розвинули традиції елліністичних і римських баштових укріплень. Тип квадратного в плані мінарету узвичаївся в країнах Північної Африки та в Андалузії. На Близькому й Середньому Сході домінуючою стала кругла, злегка догори звужена форма мінарету. Вгорі мінарет прикрашали кільцевий балкон, карниз і легка надбудова у вигляді ліхтаря.

Незвичним силуетом вирізнялися мінарети Туреччини. Вони були дуже високими, багатогранними й багатоярусними.

З IX століття починають будувати медресе[98], а через два віки вони виростають у систему вищих навчальних закладів мусульманського світу, які контролювалися державою. В медресе переважав релігійний, теологічний напрям. Світські науки — математика, філософія, медицина, філологія, риторика — перебували під впливом середньовічної схоластики.

Перші медресе виникли в Сирії та Іраку. В 1227 році було споруджено велетенське двоповерхове медресе Мус-тапсирія в Багдаді — з бібліотекою, госпіталем, лазнею. Навколо прямокутного двору розташовувалися приміщення, де жили викладачі і студенти.

Альгамбра (від араб. аль-хамра — червона) — найвище втілення художніх особливостей так званого мавританського стилю на землях емірату Гранада, єдиного володіння мусульман на Піренейському півострові, яке збереглося до кінця XV століття. Палацове будівництво Альгамбри датується XIV століттям. До комплексу палацових та адміністративних споруд входить парадна резиденція гранад-ських правителів — палац Комарес, центральну частину якого займає двір з прямокутним водоймищем, обсадженим миртовими деревами (Миртовий двір). З півночі до двору прилягає башта Комарес, усередині якої міститься прекрасна Зала послів з троном халіфа. Поруч зведено палац Левів — інтимніший тип палацового житла-саду, де минало приватне життя монарха. В центрі архітектурної композиції — невеликий відкритий дворик з фонтаном. Назва палацу походить від дванадцяти кам’яних левів, які оточують фонтан. Окрасою палацу Левів є зала Двох сестер, купол якої, складений із п’яти тисяч сталактитових вічок на основі найточнішого розрахунку, викликає відчуття постійного руху, ширяння в повітрі.

В оздобленні Альгамбри використані поетичні рядки. Написи прикрашають фонтани, кахельні панелі палаців і привносять у красу статики життя озвученого слова. В Альгамбрі вдало поєдналися, завдяки майстерності її творців, архітектура, скульптурне й живописне оздоблення, садово-паркове мистецтво, поезія та ландшафт.

Арабо-мусульманська культура зробила значний внесок до скарбниці світової культури. Вона сама — одне з досягнень людства й тому заслуговує на повагу та розуміння. Мотиви з мусульманської Іспанії використані в мистецтві Італії, особливо в архітектурі Сицилії й Венеції. У XVII столітті на європейському Заході виникла мода на культуру й прикраси з мусульманських країн Сходу. Ара-бо-мусульманська поезія стала надбанням багатьох народів і надихала поетів, драматургів інших регіонів на створення шедеврів. Європейські зоряні каталоги містять 210 арабських назв, наприклад, Альтаїр (від араб. ат-таїр — орел, що летить); Альдебаран (від араб. аддабаран-тильний). В українській мові використовуються арабські за походженням слова адмірал (амір аль-бахр — повелитель моря), арсенал (дар ас-син’а — робочий майданчик, корабельня), кабель (хабль — линва для причалювання) й ціла низка інших. Палацові та оборонні споруди в Криму теж нагадують про досить тісні контакти слов’янської та арабо-мусульманської культур.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Кого вважають араби своїм прабатьком?

2. Назвіть священні звичаї арабів.

3. Що є основою обов’язків кожного мусульманина?

4. Хто такі шиїти?

5. Яка структура Корану?

6. Чому в арабо-мусульманському мистецтві таке значне місце посідає поезія?

7. Назвіть типи монументальних споруд в ісламській архітектурі.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Абу-ль-Фарадж аль-Исфахани. Книга песен. — М., 1980.

Арберри А. Дж. Суфизм. Мистики ислама. — М., 2002. Брушлинская О. Священная Кааба. //Храмы. Монастыри. — М., 2005. — С. 152—155.

Брушлинская О., Бибикова О. Мечеть Омейядов в Дамаске. //Храмы. Монастыри. — М., 2005. — С. 88—91.