Розділ 3. ІСТОРИКО-РЕГІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУЛЬТУРИ

Тема кохання була провідною й у рицарському романі. Вона доповнювалася фантастикою, основу сюжетів якої складали надприродні, незвичайні явища, що супроводжували пригоди рицарів.

Автори рицарських романів використовували історичні та географічні відомості, зверталися до фольклору, вплітаючи в канву подій старовинні легенди й повір’я. Обов’язковими при цьому були й моральні сентенції. На початок XШ століття вже складаються класичні форми рицарського роману. З найвідоміших романів цього часу вирізняється тонким аналізом душевних переживань героїв твір Готфріда Страсбурзького «Тристан». За основу його була взята кельтська за походженням оповідь про трагічне кохання рицаря Тристана до Ізольди, дружини корнуоль-ського короля Марка. На перешкоді чистим, благородним почуттям стає обов’язок, що визначається становими зв’язками.

На великі зміни в емоційному світі людини середньовіччя вказували й нові явища в музичній культурі. Саме у XII—XШ століттях досягає вершин розвитку найдосконаліший вид професійного багатоголосся — дискант. Це був спів у протилежному русі, або «протиголосся». Уславленими центрами цього співу стали школи французьких міст Ліможа, Шартра й особливо Парижа, де школу при соборі Паризької Богоматері очолювали славнозвісні майстри поліфонічного співу регенти Леонін та Перотін.

Театр, що відігравав помітну роль у середньовічній культурі, на межі XI—XII століть демонструє перехід від літургійної драми до містерій. Містерії були вже менше пов’язані з богослужінням. Та й відбувалися драматичні дійства вже не в храмі, а на міській площі, авторами виступали не клірики, а прості міщани. Сюжети містерій звичайно бралися зі Старого Заповіту (наприклад, «Гра про Адама») або ними ставали події, пов’язані з життям, смертю й воскресінням Христа. Ці містерії відбуваються й нині під час великих релігійних свят (Різдво, Великдень) в деяких країнах Південної Європи. Міська драма тісно пов’язана з народними ігрищами, обрядами, із селянськими весняними та осінніми святами.

У середині XII століття в міському середовищі виник жанр реалістичної віршованої новели рідною мовою, започаткувавши міську літературу. Вона виражала інтереси городян як стану, що ставав дедалі впливовішим на соціальній арені. У Франції ці новели називалися «фабліо», в Німеччині — «шванки» (жарти). У творах міської літератури знаходимо сатиричні зображення представників феодальних верхів, викриття шахрайства, користолюбства й розпусти, в яких погрузло католицьке духовенство.

Оскільки разом з релігійними текстами чималого поширення набула навчальна література, записи поетичних і прозових творів, оформлення книги теж зазнає змін. Готичний стиль проникає в книжкову мініатюру. Її малюнок стає чіткішим завдяки тонкій і гострій лінії. Це дало змогу точніше передати емоційний настрій персонажів. Фарби, як у вітражах, стають насиченими, а самі композиції вміщуються в круглі медальйони. Подібно до арабського письма поширений у цей час гострокутний готичний шрифт робив текст схожим на мереживо.

Особливу роль відігравала народна карнавальна культура. М. М. Бахтін показав, що карнавали протиставляли аскетичній християнській ідеології інший тип світовідчуття, де панувало веселе, життєствердне начало. Веселий сміх під час загального свята на міських площах і вулицях, де кожен відчував себе часткою безсмертного, вічного цілого — народу, убивав релігійний страх перед смертю, неминучим страшним судом і пекельними муками за гріхи. Людина немовби перероджувалася для нових, суто людських взаємин. Відчуження тимчасово зникало, вона поверталася до себе самої й відчувала себе людиною серед людей.

Отже, розвиток культури середньовічної Західної Європи характеризується розмаїттям історичних і регіональних форм. Однак це багатство культурного життя тільки виявило свої можливості. Розвинутись йому заважали тенета громіздких ієрархічних структур феодального суспільства. Та наступні культурно-історичні епохи створять адекватні форми вияву можливостей, закладених творчістю народів середньовічної Європи, дадуть простір для їхнього подальшого розвитку. Головним же надбанням середньовічної культури було те, що вона відкрила духовні сили людини, започаткувала гуманістичний світогляд. Саме це стане наріжним каменем світобачення епохи Відродження, визначить основні тенденції культурного розвитку світової цивілізації.

1. Назвіть основні чинники формування культури середньовічного суспільства.

2. Які важливі риси раннього середньовіччя?

3. Назвіть елементи структури монастиря Кассіодора. Які функції вони виконували?

4. Якими були головні причини хрестових походів?

5. Які навчальні дисципліни складали основу середньовічної освіти («сім вільних мистецтв»)?

6. Якими були обов’язкові вимоги отримання ученого ступеня магістра?

7. Якими були зміни в світогляді середньовічних європейців під впливом хрестових походів?

8. Назвіть найпоширеніші типи романських архітектурних споруд.

9. Які риси романського мистецтва вказують на очевидний його зв’язок з релігійним світоглядом?

10. Назвіть найпоширеніші техніки романського живопису.

11. Якими були найістотніші риси готичного стилю?

12. Назвіть складові куртуазної культури.