Розділ 3. ІСТОРИКО-РЕГІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУЛЬТУРИ

Культурологія. Базовий підручник для студентів вищих навчальних закладів

Канони куртуазної любові та її літературного висловлення через мистецтво Провансу XII століття прийшли на Захід з арабської Іспанії. Арабо-перські джерела містили концепцію містичної любові як таємниці й сенсу любові земної. Самостійно чи в певній залежності від суфійських поетів, але поети Провансу (так звані трубадури[77]) створюють власну філософію кохання з притаманною йому системою цінностей та ритуалом, формують новий морально-естетичний ідеал — служіння Дамі. Ні ідеал служіння сюзеренові, ні ідеал служіння Богові вже не відповідали новим духовним потребам часу. Куртуазне кохання з новою психологією любовних переживань дає можливість вияву індивідуальності. Головний мотив творчості трубадурів (у Німеччині — мінезингерів) — кохання поета до Дами, не розділене через соціально-ієрархічні перепони. В центрі емоційного світу трубадура — жертовне посвячення себе служінню Дамі: страждання, нездійсненність бажання. Та саме вони й створюють поета як особистість.

Деякі з провансальських трубадурів після Альбігойських воєн емігрували на північ Італії і перенесли свою творчість на італійський ґрунт. Поетичні форми, образи і стиль породили поезію Петрарки, стали джерелом, що живило творчість Шекспіра.

Найбільш відомий з трубадурів був Бертран де Борн (бл. 1145—1210/1215 pp.).

Французький епос розквітав у творчості труверів[78]. Трувери, північно-французькі (переважно з Пікардії) поети-співці, мали своїх попередників — кельтських співців, що звалися бардами. При дворах Карла Великого та Людовіка Благочестивого поети під час бенкетів оспівували подвиги хоробрих воїнів на франкському діалекті або романською мовою, поширеною з VI по XII століття в Західній Європі. В ІХ—ХІІІ ст. походи вікінгів і конунгів оспівували давньогерманські скальди.

З найдавніших пісень труверів склалася поступово кантилена, а остання розвинулася, у свою чергу, в chanson de geste. Кантилена — твір церковного або світського характеру, в основі якого домінує ліричний чи хвалебний елемент. Вона складалася з кількох строф з приспівом і відображала події з народного життя. Як це буває нечасто в історії, на подальший розвиток світських кантилен вплинула особа Карла Великого. Chanson de geste походить від Gesta, тобто «подвиги, діяння», і означає пісню про подвиги чи про рід-плем’я героя. З часом героїчні поеми досягають все більших і більших розмірів. Спочатку вони містили 4 чи 5 тисяч віршів, а в пізніх поемах — 20 тисяч і більше.

У залежності від характеру сюжетів епічні поеми середньовіччя поділяються на кілька груп. До першої належать поеми, в яких оспівуються подвиги Карла Великого і його паладинів (каролінгський чи французький цикл). Сюди ж відносять поеми, герої яких жили в пізніші часи. Другу групу епічних поем утворюють ті, що розвивають легенди Арморіки чи Британії, легенди про короля Артура та його сподвижників чи спадкоємців (так званий британський, або цикл короля Артура). Нарешті, третя група містить поеми, які воскрешали подвиги героїв античної доби в середньовічній інтерпретації (цикл Риму, або античний).

Найкращою з епічних поем, що збереглася до нашого часу, була вже названа вище «Пісня про Роланда». Широко відомими також були поема про Рауля де Камбре й поема про Емері де Нарбона.

З труверів, що складали поеми античного циклу, особливу славу мав Бенуа де Сент-Мор (XII ст.). Він написав роман про Трою, можливо, роман про Енея, беручи за взірець Гомера. Популярними були роман про Фіви, написаний під впливом «Фіваїди» Стація, роман про Цезаря, створений як наслідування поеми Лукана «Фарсалія», поема «Александр», написана двома труверами XII століття — Ламбертом Лі-Куртом і його наступником Александром де Берне.

Тема кохання була провідною й у рицарському романі. Вона доповнювалася фантастикою, основу сюжетів якої складали надприродні, незвичайні явища, що супроводжували пригоди рицарів.

Автори рицарських романів використовували історичні та географічні відомості, зверталися до фольклору, вплітаючи в канву подій старовинні легенди й повір’я. Обов’язковими при цьому були й моральні сентенції. На початок XШ століття вже складаються класичні форми рицарського роману. З найвідоміших романів цього часу вирізняється тонким аналізом душевних переживань героїв твір Готфріда Страсбурзького «Тристан». За основу його була взята кельтська за походженням оповідь про трагічне кохання рицаря Тристана до Ізольди, дружини корнуоль-ського короля Марка. На перешкоді чистим, благородним почуттям стає обов’язок, що визначається становими зв’язками.

На великі зміни в емоційному світі людини середньовіччя вказували й нові явища в музичній культурі. Саме у XII—XШ століттях досягає вершин розвитку найдосконаліший вид професійного багатоголосся — дискант. Це був спів у протилежному русі, або «протиголосся». Уславленими центрами цього співу стали школи французьких міст Ліможа, Шартра й особливо Парижа, де школу при соборі Паризької Богоматері очолювали славнозвісні майстри поліфонічного співу регенти Леонін та Перотін.

Театр, що відігравав помітну роль у середньовічній культурі, на межі XI—XII століть демонструє перехід від літургійної драми до містерій. Містерії були вже менше пов’язані з богослужінням. Та й відбувалися драматичні дійства вже не в храмі, а на міській площі, авторами виступали не клірики, а прості міщани. Сюжети містерій звичайно бралися зі Старого Заповіту (наприклад, «Гра про Адама») або ними ставали події, пов’язані з життям, смертю й воскресінням Христа. Ці містерії відбуваються й нині під час великих релігійних свят (Різдво, Великдень) в деяких країнах Південної Європи. Міська драма тісно пов’язана з народними ігрищами, обрядами, із селянськими весняними та осінніми святами.

У середині XII століття в міському середовищі виник жанр реалістичної віршованої новели рідною мовою, започаткувавши міську літературу. Вона виражала інтереси городян як стану, що ставав дедалі впливовішим на соціальній арені. У Франції ці новели називалися «фабліо», в Німеччині — «шванки» (жарти). У творах міської літератури знаходимо сатиричні зображення представників феодальних верхів, викриття шахрайства, користолюбства й розпусти, в яких погрузло католицьке духовенство.

Оскільки разом з релігійними текстами чималого поширення набула навчальна література, записи поетичних і прозових творів, оформлення книги теж зазнає змін. Готичний стиль проникає в книжкову мініатюру. Її малюнок стає чіткішим завдяки тонкій і гострій лінії. Це дало змогу точніше передати емоційний настрій персонажів. Фарби, як у вітражах, стають насиченими, а самі композиції вміщуються в круглі медальйони. Подібно до арабського письма поширений у цей час гострокутний готичний шрифт робив текст схожим на мереживо.

Особливу роль відігравала народна карнавальна культура. М. М. Бахтін показав, що карнавали протиставляли аскетичній християнській ідеології інший тип світовідчуття, де панувало веселе, життєствердне начало. Веселий сміх під час загального свята на міських площах і вулицях, де кожен відчував себе часткою безсмертного, вічного цілого — народу, убивав релігійний страх перед смертю, неминучим страшним судом і пекельними муками за гріхи. Людина немовби перероджувалася для нових, суто людських взаємин. Відчуження тимчасово зникало, вона поверталася до себе самої й відчувала себе людиною серед людей.

Отже, розвиток культури середньовічної Західної Європи характеризується розмаїттям історичних і регіональних форм. Однак це багатство культурного життя тільки виявило свої можливості. Розвинутись йому заважали тенета громіздких ієрархічних структур феодального суспільства. Та наступні культурно-історичні епохи створять адекватні форми вияву можливостей, закладених творчістю народів середньовічної Європи, дадуть простір для їхнього подальшого розвитку. Головним же надбанням середньовічної культури було те, що вона відкрила духовні сили людини, започаткувала гуманістичний світогляд. Саме це стане наріжним каменем світобачення епохи Відродження, визначить основні тенденції культурного розвитку світової цивілізації.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Назвіть основні чинники формування культури середньовічного суспільства.

2. Які важливі риси раннього середньовіччя?

3. Назвіть елементи структури монастиря Кассіодора. Які функції вони виконували?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культурологія. Базовий підручник для студентів вищих навчальних закладів» автора Конверський Анатолій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. ІСТОРИКО-РЕГІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУЛЬТУРИ“ на сторінці 57. Приємного читання.