Культура Древнего Рима: В 2 т. / Под ред. Е. С. Голубцова. — М., 1985.
Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. — М., 1990.
Кун М. Легенди та міфи Стародавньої Греції. — Київ, 1992.
Лосев А. Ф. Дерзание духа. — М., 1989.
Лосев А Ф. Античная мифология с античными комментариями к ней. Энциклопедия олимпийских богов. — Харьков: Фолио; М.: Эксмо, 2005. — 1040 с.
Робер Ж.-Н. Рим. (Гиды цивилизации).— М., 2006
Словарь античности. Пер. с нем. — М., 1989.
Словник античної міфології. — Київ, 1989.
Штаерман Е. Кризис античной культуры. — М., 1975.
3.5. КУЛЬТУРА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
3.5.1. Історичні передумови формування середньовічної культури.
3.5.2. Характерні риси культури раннього Середньовіччя.
3.5.3. Культура Європи IX—XIII століть.
3.5.1. Історичні передумови формування середньовічної культури
Культура сучасної Західної Європи опирається на підґрунтя, що утворилося за тисячоліття від кінця V до початку ХГУ століття (на півночі Європи — до середини XVII ст.). В історичній науці за цим періодом закріпилася назва «середні віки».
Оцінки культури середньовіччя як своєрідного етапу в розвитку людства традиційно суперечливі. Глибинні процеси становлення національної самосвідомості в Західній Європі кінця XVIII — початку XIX століття відкривали народам цього регіону їхнє величне минуле, пробуджували цікавість до середньовіччя та його культури. Найвидатніші представники літературної інтелігенції в цей час докладали великих зусиль, аби заохотити європейське суспільство до знайомства з культурою середніх віків.
Найважливішим наслідком уваги до проблем культури середньовіччя стало те, що літературно-філософська думка кінця XVIII — початку XIX століття вперше осмислила цю культуру як цілісне історичне явище, яке й далі впливало на культурні процеси тогочасної Європи.
Проте існує також інший погляд, що довго не давав змоги оцінити культуру середньовіччя об’єктивно. Згідно з цим поглядом, вона є втіленням догматизму, релігійного фанатизму, придушення свободи особистості — всього, проти чого виступали і з чим боролися не лише словом прогресивні сили наступних епох. Тому, можливо, так довго панувала в науці та суспільній свідомості своєрідна характеристика готичного стилю, що її дав теоретик Відродження Джорджо Вазарі. Ця вочевидь упереджена оцінка легко переноситься й на культуру середньовіччя загалом. «Манеру цю, — писав Вазарі про готику, — винайшли готи, бо після того, як були зруйновані давні будівлі й війни згубили й архітекторів, ті, що залишилися живими, стали будувати в цій манері, зводячи склепіння на стрілчастих арках і заповнюючи всю Італію бозна-якими спорудами... Боронь Боже всяку країну від однієї думки про витвори такого штибу, такі безформні порівняно з красою наших будівель, що вони не варті того, аби говорити про них більше, ніж сказано»[70].
Закріпити оцінку культури середньовіччя як побудованої на старих традиціях, на повторенні, дублюванні раніше досягнутого, нездатної до новацій, допоміг і Леонардо да Вінчі. Критикуючи творчий метод тогочасних художників, він писав, що після римлян живописці «наслідували один одного вік у вік, увесь час штовхали це мистецтво до занепаду»[71].
Петрарка теж характеризував середньовіччя як епоху потворності на відміну від прекрасної античності. Нарешті, й Геґель у своїх лекціях з естетики порівнює середньовічну культуру з торжеством чорної ночі, протиставляючи їй ранкову зорю Відродження.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культурологія. Базовий підручник для студентів вищих навчальних закладів» автора Конверський Анатолій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. ІСТОРИКО-РЕГІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУЛЬТУРИ“ на сторінці 49. Приємного читання.
