Розділ 3. ІСТОРИКО-РЕГІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУЛЬТУРИ

Культурологія. Базовий підручник для студентів вищих навчальних закладів

Тисячорічна стабільність, яка живилася природньо-циклічною культурою, обернулася сьогодні незвичним динамізмом. У цій культурі не так, як у західній, були вирішені проблеми добра і зла, реального життя та потойбічного світу. Конфуцій та Будда відмовилися обговорювати проблему потойбічних сил, налагоджуючи в самому способі життя принцип «золотої середини». Конфуцій супроводжує людину від народження до смерті, а Будда обіцяв повертатися: «Я буду приходити, повертатися у цей світ, допоки у ньому не залишиться жодної стражденної людини». Так на Сході й живуть, і західні іграшки — авто, XV, комп’ютери, роботи — роблять краще, ніж на Заході. Техніка виявилася можливою для опанування, а капіталізм — справою колективістською. Етика протестантизму у справах і праці програє етиці справи й праці конфуціанства.

Феномен Сходу є таким для людини іудео-христи-янської традиції, тобто західної у світоглядному аспекті. Для тих, хто народився на Сході, те, що ми вважаємо феноменальним, є природнім та звичним. Образне відтворення явищ культури зберігає те, що зазвичай щезає під час аналітично-раціонального їх осягнення. Культура підпорядкована не тільки логіці, понятійне тлумачення нездатне передати поняття, що властиві культурі Сходу: «аура», «іномовність», «таємниця невиявленого формально» тощо.

Сьогодення розмиває кордони Сходу і Заходу, об’єднуючи світогляди, зокрема у сучасній культурі. Мистецтво і література перестають бути суто національними, оперуючи образною системою понад «часом і простором». Сучасні культурологічні процеси свідчать про спільність світоглядної свідомості: мистецтво переорієнтується на реципієнта — покупця. Звідси епатажність, кон’юнктурність тематики й неординарна формотворчість.

Останнє десятиріччя визначило культурологічні пріоритети країн Далекосхідного регіону, у першу чергу Китаю, Південної Кореї та Японії. Феномен Китаю, що дивує світ, є явищем багатомірним, але те, що «соціалістична» країна дає світовій культурі чи не більше прикладів прогресивного мистецтва і літератури з-поміж інших країн Сходу, свідчить про виявлення митцями власного «я» у різноманітний спосіб.

Китайська культура зазвичай асоціюється з духом колективізму, але сучасна сконцентрована у індивідуалізації мистецької особистості та шляхів у творчості. Причому явище китайського індивідуалізму є відмінним від європейського чи американського, це, скоріше, демонстрація значущості людини у межах суспільства, та все ж таких тенденцій не відзначали у попередні часи.

Китайські митці — Ай Вей Вей, Чжан Сяоган, Юе Міньцзюнь, Чжан Хуан — сьогодні входять у десятку авторів, чиї твори є найдорожчими на аукціонах світу. Всесвітньо відомі також корейський художник Джі Йонг Хо, метр сучасного японського авангарду Сьодзо Сімамото та багато інших митців країн Далекосхідного регіону.

Світової популярності набули японські «манга» та «ані-ме». До того ж, навіть коли у «аніме» діють персонажі неяпонські — ельфи, гноми, — авторам не вдається позбавити їх власне японських рис. Тому такі художні експерименти не руйнують національної культури, а доповнюють та збагачують її новими прийомами та ідеями.

Азійський кінематограф, увібравши найкращі риси кіно Європи та США, виробив властиву лише йому естетику, ґрунтуючись на особливостях східного світогляду. Твори Чжанга Імоу, Кім Кі Дука, Нагіси Осіми, Вонга Кар Вая та багатьох інших талановитих кінорежисерів передають їхнє прагнення знайти позанаціональну, над-буденну, вічну мистецьку мову, зрозумілу і на Сході, і на Заході.

Схід і Захід — два світовідчуття, дві «системи координат», два типи духовності й найчастіше — два паралельних Всесвіти. Але є риси, властиві спільноті Сходу, які варто було б запозичити і нам: традиційні родинні стосунки, відчуття національної гідності, ставлення до релігії. Ось що сказав японський студент українським: «Хоча ми і обираємо різні релігії, а іноді й декілька, ми ніколи не ставимося до них, як до релігій. Це — частина життя, зайти у храм перед іспитом для нас так само природно, як і почистити зуби вранці. Релігія — це частина нас, а не обов’язок, а від себе відвертатися просто безглуздо».

Сьогодні діалог культур Сходу і Заходу набув загальнолюдської значущості. Це — єдиний засіб знайти вихід із ситуації кризи, яка загрожує життю планети. Цей діалог потрібний не тільки для кращого розуміння іншого, а і для глибшого усвідомлення самого себе.

Так, Схід і Захід — два способи існування на Землі, але сучасність підштовхує людство до ідеалу гармонійного злиття цих різних світів, що ґрунтується на духовному багатстві минулих століть.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Релігійно-філософські течії Стародавньої Індії

2. Сутність джайнізму та буддизму.

3. Варни та касти у Стародавній Індії

4. Мистецтво Індії, його джерела та специфіка

5. Характерні риси філософії конфуціанства.

6. Давньокитайська культура — практичне втілення світоглядних засад

7. Схід і Захід — діалог культур

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Бонгард-Левин Т. М. Древнеиндийская цивилизация. Философия, наука, религия. — М., 1980.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культурологія. Базовий підручник для студентів вищих навчальних закладів» автора Конверський Анатолій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. ІСТОРИКО-РЕГІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУЛЬТУРИ“ на сторінці 38. Приємного читання.