Розділ 3. ІСТОРИКО-РЕГІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУЛЬТУРИ

Довгий час цей визначний твір копіювався знову й знову, а в урочистих випадках, наприклад під час святкування Нового року, голосно читався. Про значну роль твору в релігійному й державному житті свідчить уже те, що завойовники Вавилона ассирійці перейняли його в повному обсязі, змінивши тільки ім’я Мардука на ім’я верховного бога своєї держави Ашшура. Найдавніший текст поеми датується X століттям до нашої ери.

Як цього вимагає традиція, текст починається першим актом творення — розмежуванням неба і землі:

Коли вгорі не звалося небо,

А суша внизу була безіменна,

Апсу первородний, всесотворитель,

Праматір Тіамат, що все породила,

Води свої мішали докупи.

Ці перші боги тривожили праматір Тіамат і Апсу, галасуючи та здіймаючи гармидер. Тоді Апсу вирішив їх знищити. Порадившися зі своїм помічником Мумму, він починає діяти.

Серед богів тільки мудрий Ейа (пам’ятаємо, що це шумерський Енкі) не скорився долі. З допомогою заклять він приспав Апсу і Мумму. Убивши Апсу, взяв у полон Мумму:

Він воздвиг над Апсу собі Мардук

У Апсу зароджений був Мардук.

Від народження Мардук вирізнявся своїми здібностями — найсильніший серед богів, зростом найвищий, найгарніший.

А вдова Апсу, Тіамат, у цей час готується до смертельного бою з богами. Вона створює одинадцять чудовиськ, на чолі яких ставить Кінгу. Як своєму чоловікові, вручає вона йому таблиці долі, що визначали хід світових подій і гарантували їхньому власникові владу над світом.

Довідавшись про наміри Тіамат, боги злякалися, бо не відали, як її втримати. Тоді вони звернулися до Мардука. Він згодився вийти на бій із Тіамат, але поставив єдину вимогу:

Моє слово, як ваше, хай долю судить!

Незмінним хай буде все, що сотворю я!

І ніхто наказу моїх вуст не скасує!

Під час битви Мардук убиває Тіамат, бере у полон її помічників, відбирає у Кінгу таблиці долі. Розправившись із Тіамат, він створює з її нижньої частини землю, а з верхньої — небо, де поселяє богів. Далі він призначає старшим над богами Ану, повертає Енлілю та Ейа їхні володіння, зіркам, сонцю і місяцю — їхні місця та шлях у небі, ділить рік на дванадцять місяців. Нарешті Мардук вирішує створити людей з крові вбитого богами Кінгу:

Кров зберу я, зміцню кістками,

Сотворю істоту, назву «людина».