Розділ «3. Культура спілкування як вимір культури міжособистісних стосунків»

Культура міжособистісних стосунків

Як стверджував американський фахівець із проблем особистісного спілкування Дейл Карнегі (1888-1955), запорукою успішного спілкування є насамперед інтерес до співрозмовника, оскільки "людина, яка не цікавиться іншими людьми, зазнає найбільших труднощів у житті. Саме в середовищі таких людей і з'являються перші невдахи". Щоб успішно впливати на людей, не ображаючи їх і не викликаючи в них відчуття прикрості, необхідно: зрозуміти людину, оскільки це спонукає співрозмовника до толерантності, співчуття; розмовляти про те, що важливе для нього, і постаратися йому допомогти; враховувати його точку зору, сумніви та плани.

Усі ці поради цілковито можуть прислужитися і для світського спілкування, яке має на меті встановлення доброзичливих стосунків на формальному рівні. Та якщо співрозмовники торкаються питань, безпосередньо пов'язаних з їх особистими ідеями, цінностями, почуттями, інтересами, морально-етична база такого спілкування набагато ускладнюється.

Отже, культура формально-рольового і світського спілкування постає складним (поліструктурним) феноменом, який упорядковує і гармонізує стосунки як у різноманітних повсякденних, так і в офіційних випадках.


3.3. Культура наукового спілкування


Наукове спілкування пов'язане з обговоренням певних теоретичних проблем, з пошуком наукової істини. Його учасникам часто доводиться відстоювати власні ідеї, концепції, думки, погляди, спростовувати аргументи своїх опонентів. Тому найпоширенішими формами наукового спілкування є суперечка (дискусія, полеміка, диспут, дебати).

Суперечка - зіткнення несумісних думок, під час якого кожна сторона відстоює свою правоту.

її учасниками є опонент (особа, яка висуває певну думку) і пропонент (особа, яка заперечує думку опонента).

Одним із найпоширеніших видів суперечок за ділового спілкування є дискусія.

Дискусія (лат. diskussio - дослідження, розгляд) - публічна суперечка, метою якої є з'ясування і співставлений рівних (протилежних) точок зору заради знаходження істини або правильного рішення суперечливого питання.

Учасники дискусії почергово висловлюють свої твердження та їх обґрунтування стосовно проблеми, яка перебуває в центрі обговорення. Якщо між ними виникає теоретична, світоглядна конфронтація, дискусія перетворюється на полеміку.

Полеміка (грец. poiemikos - войовничий, ворожий) - вид суперечки, якому притаманні протиборство сторін, протиставлення різних думок, ідей, поглядів.

Метою полеміки є не досягнення згоди, пошук істини, а цілковита перемога над опонентом.

Значно толерантніша атмосфера панує під час диспуту.

Диспут (лат. disputo - міркую) - публічна суперечка з приводу важливої наукової чи суспільної проблеми, що відбувається із залученням широкого кола фахівців.

При обговоренні наукових доповідей, повідомлень можуть виникнути дебати.

Дебати (франц. dйbats, від debatre - сперечатися) - суперечка (обмін думками) з приводу певних теоретичних положень, подій тощо.

Найдемократичнішими, найтолерантнішими, найаргументованішими видами суперечки є дискусія, диспут, дебати. Досить дискомфортним видом суперечки є полеміка, під час якої нерідко використовують некоректні прийоми, через що її вважають проявом антикультури спілкування.

Справжня культура наукового спілкування потребує коректного щодо вимог еристики (мистецтва суперечки) обміну думками.

Мистецтво проведення суперечки, на тлі якого визрівала культура наукового спілкування, має тривалу історію. Першими звернули увагу на те, що у виявленні істини важливу роль відіграє вміння сперечатися, давньогрецькі мислителі. Саме тоді з'явився відомий афоризм: "Істина народжується у суперечці". Однак мистецтво ведення диспутів у Давній Греції мало різну науково-теоретичну цінність. Так, досліджуючи методи пізнання, Арістотель розрізняв такі форми встановлення істини, як еристика, софістика, діалектика. Еристикою (грец. еristikos - той, який сперечається) греки називали науку, яка навчає вмінню сперечатися, переконувати інших в істинності власних суджень, поглядів, правильно і бездоганно вести полеміку. Головне в еристиці - перемогти опонента, через що ЇЇ ототожнювали із софістикою - методом міркування або суперечки, який базується на навмисному порушенні законів логіки через неправильно побудований умовивід.

Найвідомішим давньогрецьким софістом був філософ Протагор (480-410 до н. е.), світоглядна позиція якого спиралася на теорії про відносність людських цінностей, зокрема пізнання. Він стверджував, що будь-яке положення можна довести і заперечити, а будь-яка справа припускає два протилежні тлумачення, кожне з яких є істинним. За допомогою хитромудрого доведення логічних і словесних вивертів софісти багатьох збивали з пантелику, навіть мали на цьому гарний заробіток.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура міжособистісних стосунків» автора І.А.Сайтарли на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3. Культура спілкування як вимір культури міжособистісних стосунків“ на сторінці 6. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи