Розділ «3. Культура спілкування як вимір культури міжособистісних стосунків»

- розповідаючи про щось, будьте лаконічними, не вдавайтесь до другорядних деталей (пам'ятайте: якою б гарною не була мова людини, коли вона говорить занадто багато, врешті-решт скаже дурницю);

- не запитуйте людину про її статки, а також скільки коштує річ, яку вона придбала;

- не висловлюйте здивування, яке межує з недовірою, щодо талантів, нагород або звань співрозмовника;

- не говоріть про речі, що можуть бути незрозумілими хоча б для одного з учасників розмови;

- не жартуйте з приводу віку, прізвища, національності, зовнішності учасників розмови;

- під час розмови нечемно поглядати на годинник, порпатися в кишенях, портфелі тощо;

- не потрібно надто жестикулювати, хапати співрозмовника за ґудзики, лацкани, рукави, плескати по спині.

У багатьох ситуаціях можуть прислужитися поради щодо культури комунікативної поведінки чеського психолога Іржі Томана:

1. Спілкуючись із людьми, ніколи не вдавайтесь до крайнощів: не будьте надто балакучими і надто мовчазними.

2. Говоріть лише тоді, коли маєте що сказати.

3. Людина, яка нічого не читає, не здатна говорити цікаво і змістовно.

4. Пристосовуйте свій голос до середовища, в якому доводиться спілкуватися (не розмовляйте голосно у транспорті, громадських місцях тощо).

5. Хто говорить надто тихо, той справляє враження невпевненої у собі людини; хто розмовляє голосно - або погано вихованої, або агресивної.

6. Стежте за своєю артикуляцією, правильністю вимови.

7. Виявляйте слова, які часто вживаєте, замінюйте їх синонімами.

8. Навчіться культурі мислення і точності висловлювання.

9. Пам'ятайте, що часте вживання абстрактних понять вимагає від слухачів додаткового напруження.

10. Чергуйте довгі речення з короткими. Довгі речення важко сприймати й розуміти, нагромадження коротких речень робить мовлення монотонним.

11. Основну думку потрібно висловлювати головним, а не підрядним реченням.

12. Речення, в якому поряд використано кілька іменників, сприймається важко.