Розділ «1. Культура міжособистісних стосунків як галузь етичного знання»

Культура міжособистісних стосунків

Культура міжособистісних стосунків як галузь сучасної етики досліджує різноманітні морально-етичні системи минулого і сьогодення, намагаючись віднайти моделі поведінки і спілкування, які сприяють гармонізації стосунків між людьми у будь-якій сфері суспільного життя. Вона розглядає морально-етичні механізми боротьби із проявами агресії та брутальності, які спроможні долати людський егоїзм, ушляхетнювати людину, сприяти її комунікативному вдосконаленню. До цих механізмів насамперед належать моральні чесноти людини; норми суспільної моралі; правила етикету; морально-етичні надбання комунікативної культури.


1.1. Сутність і складові міжособистісних стосунків



1.2. Взаємозв'язки культури міжособистісних стосунків з іншими галузями знань


Як галузь сучасної етики культура міжособистісних стосунків взаємодіє з багатьма науками, що досліджують проблеми соціального буття людини. Озброївшись теоретичним доробком культурології, соціальної психології, етнопсихології, менеджменту, культура міжособистісних стосунків уможливлює висвітлення різноманітних соціальних практик у морально-етичному та комунікативному аспектах, зокрема культуру міжособистісних стосунків у бізнесі, родинному житті, крос-культурних взаєминах тощо.

Культура міжособистісних стосунків і культурологія. Досліджуючи окремий аспект культури, а саме моральну культуру, у контексті міжособистісних взаємин, культура міжособистісних стосунків безпосередньо взаємодіє із культурологією - наукою, що досліджує культуру як феномен, її різновиди, походження і сутність, особливості духовно-практичних цінностей різних епох, народів, суспільних страт. Використовуючи культурологічний підхід до періодизації культурних епох (первісна, антична, середньовічна, ренесансна культури та ін.), культура міжособистісних стосунків враховує лише ту складову, яка пов'язана з морально-етичною базою суспільства.

Культура міжособистісних стосунків і соціальна психологія. Більшість дослідників розглядають культуру міжособистісних стосунків переважно на межі етики та соціальної психології, оскільки взаємини людей часто детерміновані їх психологічними особливостями (особливостями їх темпераменту, характеру). Тому для успішної комунікативної практики знання тільки морально-етичних основ суспільства буває недостатньо. Спорідненість культури міжособистісних стосунків із соціальною психологією обумовлена необхідністю розпізнавати психічні і соціальні перешкоди у спілкуванні (стереотипи, упередження, установки тощо), у виборі ефективної комунікативної тактики.

Особливо тісно взаємодіє культура міжособистісних стосунків із соціонікою - галуззю соціальної психології, яка досліджує різновиди соціальних характерів (комунікативних психотипів) і стилі (характерні манери) комунікативної поведінки, яка може бути авторитарною, демократичною, агресивною, нав'язливою, маніпулятивною тощо.

Культура міжособистісних стосунків і етнопсихологія. Теоретичний і практичний інтерес культури міжособистісних стосунків як науки виходить за межі певної культурної площини. Він торкається проблеми крос-культурних стосунків, яка потребує знань про особливості національних моральних культур, менталітету (особливості духовно-практичних цінностей національних та етнічних груп; відносно цілісної сукупності думок, уявлень і вірувань, які створюють картину світу і забезпечують єдність культурної традиції певної спільноти) народів, що впливає на комунікативну поведінку їхніх представників. Тому при розгляді культури міжособистісних стосунків у міжнаціональному вимірі особливого значення набуває етнопсихологія - наука, яка вивчає особливості менталітету, факти і закономірності вияву ціннісних орієнтацій у поведінці, спілкуванні представників певного етносу, нації. Ця галузь знань теж сформувалася в лоні соціальної психології.

Культура міжособистісних стосунків і менеджмент. Необхідність взаємодії культури міжособистісних стосунків із менеджментом детермінована залежністю результатів бізнесу від рівня його моральності, що виражається у соціальній відповідальності, морально-етичних кодексах поведінки. Менеджмент є галуззю знання, що сприяє ефективному управлінню людьми в різних організаціях за допомогою досліджень умов формування різноманітних управлінських технік, специфіки морально-етичних норм у відносинах між діловими партнерами, службовцями тощо. Так, більшість провідних комерційних і господарських організацій мають свої кодекси поведінки, які охоплюють морально-етичні принципи спілкування з клієнтами, партнерами, колегами за "вертикаллю" і "горизонталлю", а також створюють постійні комітети, що контролюють їх дотримання.

Культура міжособистісних стосунків і кінесика. Важливою складовою предмету культури міжособистісних стосунків є культура невербального спілкування, що актуалізує: роль кінесики - науки, що досліджує закономірності невербального спілкування (мови тіла), такесики (культури дотику), проксеміки (використання простору), ольфакторики (культури запахів, аромату); хронеміки (культури ставлення до часу), паравербального (звукової атрибутики) спілкування з "урахуванням національно-культурних розбіжностей цих комунікативних практик.

Отже, для певного розкриття свого змісту культура міжособистісних стосунків апелює до концептуальних і методологічних напрацювань як традиційних, так і сучасних міжгалузевих наук.


Методологічні принципи культури міжособистісних стосунків як науки


Культура міжособистісних стосунків, як і будь-яка інша наука, розкривається на емпіричному (засвоєному на досвіді) та теоретичному (заснованому на наукових положеннях, ідеях) рівнях пізнання.

Емпіричне дослідження має на меті виокремлення та опис певних фактів, що стосуються культури між-суб'єктних стосунків, з використанням надбань культурології, компаративістики (лат. comparativus - порівняльний), етнопсихології. Адже кожна соціальна група (нація, етнос, родина, трудовий колектив тощо) має усталені правила і норми, які регулюють поведінку на міжособистісному рівні, демонструють певні її закономірності і можуть докорінно відрізняти одну культуру міжособистісних стосунків від іншої. Виявлення, опис та інтерпретація цих морально-етичних кодексів поведінки і спілкування допомагають ефективно вирішувати конфліктні ситуації, особливо на крос-культурному рівні - рівні взаємодії представників різних культур, морально-етичних цінностей, поведінкових моделей, побутових традицій тощо. Апелювання до історичного та етнічного розмаїття моральних культур дає змогу глибше проникнути у сутність культури міжособистісних стосунків, побачити її загальні принципи.

Теоретичний рівень дослідження передбачає розроблення концептуального апарату культури міжособистісних стосунків, виявлення її фундаментальних принципів, оптимальний вибір і ефективне застосування методологічних підходів. Як галузь етичного знання культура міжособистісних стосунків має певні науково-методологічні досягнення. Вона ґрунтується на принципі гуманізму, сутність якого полягає у ставленні до іншої людини як до безумовної цінності, виявленні до неї поваги, толерантності (лат. tolerans - терплячий), тактовності, відповідальності, співчуття тощо.

Тривалий час найпоширенішим в аналізі культури міжособистісних стосунків був класово-стратифікаційний (лат. stratum - верства, клас) підхід, уперше висунутий Арістотелем. Сутність його полягає у виокремленні переважно двох протилежних моральних культур - народної та елітарної (аристократичної). Відповідно до цього морально-етична система цінностей, яка визначала культуру стосунків нижчих класів, визнавалася квазікультурою, тобто певною мірою знецінювалася. Елітарна, навпаки, вважалася взірцем соціально прийнятної поведінки і спілкування. Сучасні послідовники стратифікаційного підходу в дослідженні культури міжособистісних стосунків намагаються уникати оцінного контексту, дотримуючись загальнонаукового принципу об'єктивності, який уможливлює неупереджене ставлення навіть до тих морально-етичних систем, що протистоять гуманістичним цінностям.

На сучасному етапі найбільшою популярністю користується тендерний підхід, який розглядає будь-яке соціальне явище з позиції статі. На думку його прихильників, стать впливає на зародження і розвиток гендерних (англ. gender, від лат. genos - рід) субкультур - систем морально-етичних норм, правил поведінки і спілкування, ціннісних характеристик особистості, зумовлених статево-рольовими стереотипами (усталеними, традиційними поглядами на соціальну роль чоловіка і жінки). На розрізненні гендерних субкультур ґрунтується нормативна база сучасного світського етикету. Навіть бізнес-культурам притаманна статева диференціація, хоча, на перший погляд, бізнес-етика і бізнес-етикет формально тяжіють до виключення зі своєї нормативної бази тендерного чинника. Тендерний підхід до культури міжособистісних стосунків уможливлює різнобічне проникнення в її сутність як на тлі професійної діяльності, так і в родинних взаєминах.

Всебічне і глибоке пізнання культури міжособистісних стосунків допомагає, здобувши знання з історії формування найвищих морально-етичних цінностей, взірців поведінки і спілкування, прилучитися до загально-цивілізаційної культури, оволодіти сучасною нормативною базою для поліпшення взаємовідносин у різних площинах соціального буття, навчитися аналізувати конкретну соціальну взаємодію з використанням наукових методик, збагатити знання, сформувати практичні навички в спілкуванні з представниками інших моральних культур.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура міжособистісних стосунків» автора І.А.Сайтарли на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „1. Культура міжособистісних стосунків як галузь етичного знання“ на сторінці 1. Приємного читання.