Розділ «3. Культура спілкування як вимір культури міжособистісних стосунків»

Так, під час офіційних зустрічей, прийомів, коли особливо важливим є виявлення поваги до соціального статусу співрозмовника, потрібно підкреслювати його здобутки, означені званням або титулом. Відповідно до дипломатичного протоколу при звертанні до глав держав, міністрів, послів ім'я та прізвище не згадуються, а використовуються словесні формули: "Ваша Величність", "Ваша королівська високість" (принц, принцеса). Глав дипломатичних представництв завжди титулують відповідно до їхнього класу: "Панепосол", "Пане міністр". До дружини посла звертаються: "Пані дружина посла". До Надзвичайного і Повноважного Посла звертаються: "Ваша Високоповажносте!"; до Папи Римського та патріарха - "Ваша Святосте!"; до митрополита - "Ваше Високопреосвященство!"; до кардинала - " Ваша Превелебносте!"; до єпископа - "Ваше Преосвященство!"; до архієреїв Української греко-католицької церкви - "Ваше Еміненціє" (лат. еminentia - довершеність) або "Ваше Ексцеленціє!" (лат. excelentia - вищість, перевага); до священнослужителів - "Отчеї". Якщо священик має науковий ступінь або вчене звання, до нього звертаються: "Отче магістре (докторе)!"; "Отче професоре!". У протестантській церкві до архієпископів звертаються: "Ваша милість"; до єпископів - "Лорд"; до інших представників - "Преподобіє" (ім'я та прізвище вживають при звертанні до осіб, які мають ступінь доктора теології, додаючи "доктор").

Традиції країни вимагають застосування таких форм звертання, як "доктор" і "професор", до представників усіх творчих професій. У Німеччині при цьому додають ще й прізвище: "герр доктор Гетманн". В Австрії звертання "пане докторе" використовують стосовно медпрацівників, докторів наук, музикантів. Іноді до дружини професора припустимо звернутися "фрау професор" (Австрія). У США, Англії можуть будь-якого викладача назвати професором, у Франції - навіть учителя молодших класів. Поширеними формами звертання в західноєвропейських країнах є "містер", "міс", "місіс", після яких обов'язково вказують прізвище.

Східна культура звертання докорінно відрізняється від європейської. Так, у малайзійському імені Абдул Хишам Хаджиї Рахман складова "Рахман" означає ім'я батька, Хаджиї - що людина відвідала Мекку. Формально (згідно з етикетом) до носія цього імені потрібно звертатися "містере Хишам", менш формально - "Абдул Хишам" або "Хаджин Хишам". До малайської жінки звертаються за ім'ям, додаючи традиційне "пуан".

Китайські імена складаються з трьох слів, перше з яких вказує на прізвище. До чоловіка на ім'я Лі Ер Сан потрібно звертатися "містер Лі". Якщо він відрекомендувався як Джеймс Лі, його можна називати Джеймс лише після отримання від нього такої пропозиції. Оскільки більшість китаянок не беруть прізвищ своїх чоловіків, до них звертаються "мадам", додаючи дівоче прізвище.

У Великій Британії та Франції великого значення надають аристократичним титулам. У Великій Британії, де особливо шанують аристократичні традиції, такими титулами є: герцог, маркіз, граф, віконт, барон. До вищої знаті належать насамперед пери (лорди). Усі вони, за винятком деяких шотландських та ірландських перів і жінок, є перами по праву успадкування і членами палати лордів. До палати лордів належать 26 духовних перів, серед яких архієпископи Кентерберійський та Йоркський, 24 єпископи; 9 лордів вищого апеляційного суду; 818 спадкоємних перів (5 принців крові, 27 герцогів, 38 маркізів, 203 графи, 188 віконтів, 407 баронів), а також 300 довічних перів, які отримали цей титул завдяки особливим заслугам (промисловці, банкіри, вчені, артисти, письменники та ін.).

Ніколи в титулі пера не називають його імені. Пер підписується лише своїм титулом, а жінка-пер перед своїм титулом вказує і власне ім'я. Усі титули успадковуються тільки главою родини по чоловічій лінії, крім титулу лицаря, який не передається у спадок, а присвоюється за особливі заслуги. Старші сини герцогів, маркізів і графів можуть носити дворянський титул батька не по праву, а із ввічливості. Титул лорда носять також молодші сини герцогів і маркізів. Його називають перед іменем та прізвищем. Молодші сини графів, а також усі сини віконтів і баронів мають титул "високоповажний". Титул "леді" належить аристократкам вищих верств англійського суспільства: дочкам герцогів, маркізів і графів. До юних віконтес і баронес звертаються "високоповажна". Ці титули називають перед іменами та прізвищами. Маркізи, графи та віконти титулуються тільки в офіційних ситуаціях, в усіх інших до них звертаються "лорд" і "леді". У Британії існує спадковий дворянський титул "баронета" (проміжний між титулами нижчої знаті і середнього дворянства). До них звертаються "сер", після чого вказують ім'я. Так звертаються і до лицарів. Якщо лицар нагороджений орденом, то після імені називають скорочене найменування ордена.

У Франції збережені такі аристократичні титули, як принц, герцог, маркіз, граф, віконт, барон. Титул принца, що не має відношення до королівської родини, є нижчим від титулу герцога. До герцога чи герцогині у Франції потрібно звертатися "Пане герцог" і "Пані герцогиня" , решта титулів згадуються лише в офіційних ситуаціях. У французькій мові артикль "de" вказує на належність до нобілітету дворянського звання. Під час особистісних контактів більшість титулів не називають. Лише при знайомстві на церемоніалах протокольного характеру називають повний титул особи.

У вітчизняній системі судочинства регламент Конституційного Суду України питанням етикету відводить спеціальний параграф 39 - "Правила етикету на пленарних засіданнях", згідно з якими формами звертання суддів до головуючого на засіданні Конституційного Суду України е слова: "Високий Суд", "Ваша честь", "Шановний головуючий", "Шановний суддя". При звертанні до учасників судочинства, а також при посиланні на них у виступах застосовують такі форми звертання: "Шановна сторона", "Шановний представник сторони", "Шановний свідок", "Шановний експерт", "Шановний ...". У звертанні може називатися прізвище відповідного учасника судочинства чи його ім'я по батькові.

Етика знайомства. Важливим індикатором культури вербального спілкування у формальному і світському аспектах є етика знайомства (представлення), яка передбачає дотримання таких загальновизнаних правил:

1) знайомлячи між собою людей, усміхайтеся, чітко називайте їхні імена та прізвища. Можна сказати декілька слів про кожну людину, але не особистого характеру;

2) молодший за віком, становищем відрекомендовується старшому (спочатку представляють молодшого);

3) підлеглий відрекомендовується керівникові, чоловік - жінці, молода жінка - літньому чоловіку або чоловіку з високим соціальним становищем;

4) особа, якій представили іншу особу, повинна першою починати спілкування;

5) недопустимо запитувати, чи вас пам'ятають, краще знову познайомитися;

6) знайомлячи рівних за положенням людей, спочатку представляють того, кого менше знають;

7) нетитуловану особу потрібно представляти першою людині із титулом або званням;

8) у численному товаристві одну людину представляють решті, у невеликій групі можна перезнайомити всіх особисто;

9) якщо людина, яка представляє, забула ваше ім'я, необхідно його підказати. Запобіганню непорозумінням під час знайомства сприяє обмін візитівками, однак у деяких країнах існують обмеження щодо їх використання при знайомствах.

Під час офіційного знайомства вдаються до традиційних слів: "Пані Ковальчук, дозвольте познайомити Вас із паном Петренком". За необхідності офіційно відрекомендувати незнайомого чоловіка своїй дружині кажуть: "Пане Н., дозвольте познайомити Вас із моєю дружиною". На офіційному прийомі, влаштованому на честь поважної особи, господарка повинна, зустрічаючи гостей, стояти біля цієї особи, відрекомендовуючи кожного новоприбулого: "Містер Д., дозвольте познайомити Вас із паном Козачуком". Особа, яка запізнилася, повинна представитися сама. На багатолюдних прийомах усі знайомляться самостійно.

Главі держави представляють чоловіка або жінку такими словами: "Пане президенте, маю за честь представити вам пана (пані) Петренка (о)", після чого, за потреби, роблять певні пояснення. Чоловік або жінка повинні при цьому вклонитися. До президента звертаються "Пане президенте", до його дружини - "Пані (прізвище)". Дама, яку представляють монархові, повинна на знак поваги зробити реверанс (франц. rйvйrence - повага) - глибокий уклін із присіданням.