Розділ «3. Культура спілкування як вимір культури міжособистісних стосунків»

В українській культурі практика лихослів'я була започаткована ще в язичництві. Давні слов'яни вірили, що викликати чорта можна було лише за допомогою гучної лайки або свисту. Тому на початку інвектива символізувала спілкування із "демонами". Тому в міжособистісних стосунках інвективна лексика часто не має адресата. Згодом первинний адресат лихослів'я був забутий, а в сучасній комунікативній практиці інвективні слова використовуються для психічної розрядки. Іноді до інвектив вдаються заради епатажу, для заповнення пауз між словами, що з часом перетворюється на брутальну звичку.

З інвективами весь час бореться християнська церква, з погляду якої вживання матірних слів є "бісівською", "антихристиянською" поведінкою. За неї жорстоко карали, аж до відлучення від церкви. У церковній (християнській) інтерпретації мат (матюк) - є найстрашнішим блюзнірством, оскільки це образа насамперед Богоматері,

Поширеними проявами антикультури спілкування є ігнорування правил застільного етикету, що виражається у непомірному вживанні спиртних напоїв і страв. Однак у деяких народів напоїти гостей до несамовитого або несвідомого стану вважалося звичною формою гостинності. У Давній Русі був поширений звичай вживати спиртне на честь богів, що пізніше набуло християнізованої форми (таїнство причастя). Та християнська етика засуджує пияцтво і вважає його антиетикетною формою поведінки. Походження горілки, за словами церковних діячів, було пов'язане з "нечистим", а п'яниця є здобиччю бісівської сили, про що свідчить прислів'я: "П'яним і перевертень тішиться", вислів: "Допився до чортиків".

За припущенням етнографів, пияцтво, обжерливість у первісних народів мало ритуальний характер. У фольклорі непомірна жадібність у їжі приписується демонічним силам, що відображено у народних приказках ("їсть, як не в себе"; "їсть, і його (біда, нечистий) їсть"). За повір'ями, неможливо нагодувати дитину, яку підкинула відьма; надлюдський апетит мають зловісні мерці; непомірна жадібність у їжі свідчить про наявність біля людини всякої нечисті, яка з'їдає все замість неї.

Загалом антиетикетна поведінка у всіх її проявах свідчить про низьку моральну і духовну культуру людини, відгороджує людину від культурно високоорганізованого соціального середовища.