РОЗДІЛ II.ОНОМАСТИКА В ІСТОРИЧНОМУ КРАЄЗНАВСТВІ

1. МОВА ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО

Мова - стародавня форма спілкування людей та рушій прогресу. Виникнувши на багато тисячоліть раніше писемності, мова зберігає в собі запаси відомостей про життя людей не тільки в недавньому минулому, але й в стародавні археологічні епохи. Для багатьох слов'янських народів, писемність яких виникла порівняно пізно, мова, усна традиція аж до початку II тисячоліття нашої ери служили основним сховищем багатовікового історичного досвіду.

Писемність одного народу могла виникнути на основі писемності іншого: германські племена використовували писемність римлян, східні слов'яни - грецький алфавіт. Мова, на відміну від писемності, ніколи не могла бути запозичена на стороні. Збагачуючись за рахунок іншомовних слів, мова кожного народу в своїй основі має корені, конструкції, які склались у глибокій давнині. Багато слів сучасної мови - пришельці з кам'яного або бронзового віків. Для систематизації понад трьох тисяч відомих науці мов вченими створена особлива класифікація, яка заснована на більшій чи меншій внутрішній спорідненості тих чи інших мов. Найбільшою спільністю мов є мовна сім'я. Таких сімей нараховують близько п'ятнадцяти. (Більшість населення Європи говорить на мовах індоєвропейської сім'ї.) Менш значними є мовні гілки, за ними йдуть мовні групи.

В Європі мають перевагу мови трьох гілок індоєвропейської сім'ї: германської, романської, слов'янської.

Сучасні лінгвісти відстежили давні зв'язки між більшими мовними сім'ями: індоєвропейською, афразійською (або семіто-хамітською), а також іще більшими ностратичною та сіно-кавказькою. Зараз мовами цих сімей розмовляє понад половини людства.

Афразійські мови поширені на Близькому Сході та більшій частині Північної Африки; від Єгипту та Ефіопії - до берегів Атлантики, Найвідоміша мова цієї сім'ї - арабська, цією мовою написаний Коран - священна книга мусульман. Із давніх мов до афразійської сім'ї входили давньоєгипетська, аккадська (давньовавілонська), фінікійська та іврит (давньоєврейська). Народи цієї сім'ї утворили найдавніші писемності - ієрогліфи, клинопис - і, мабуть, перші міста (наприклад Ієріхон у Палестині у VI ст. до н.е.).

Кирилиця , в якій використано грецьку писемність, мала 43 знаки, її створювали наприкінці IX - початку X ст. учні Кирила та Мефодія в Преславі. В її основу було покладено зрозумілий східним слов'янам південнослов'янський мовний діалект, тому вона й переважала на землях України, Росії, Білорусії, Болгарії, Сербії.

Ностратична сім'я мов включає мови всієї Європи та більшої частини Азії (крім Далекого Сходу). Найвідоміша гілка цієї сім'ї - індоєвропейська. Вона складається з 13 груп, куди входять як сучасні, так і мертві мови.

1.Індійська: хінді, урду, а також мертва мова санскрит.

2.Іранська: перська, афганська, таджицька, осетинська, а також мертві мови: давньоперська, скіфська, сарматська, сакська.

3.Слов'янська: польська, чеська, словацька, російська, українська, білоруська, сербохорватська, болгарська, македонська.

4.Балтійська: литовська, латиська, а також пруська.

5.Германська: норвезька, шведська, датська, англійська, ісландська, а також готська.

6.Романська: португальська, іспанська, французька, італійська, провансальська, румунська, а також латина, умбрійська, окська.

7.Кельтська: ірландська, бретонська, уельська, гальська.

8.Грецька: новогрецька, а також класична грецька та мікенська.

9.Іллірійська: мертві мови франійська, іллірійська, дакійська.

10.Анатолійська: мертві мови хетська, палайська, лувійська, лідійська.

11.Албанська.