РОЗДІЛ II.ОНОМАСТИКА В ІСТОРИЧНОМУ КРАЄЗНАВСТВІ

Можна припустити, що назва міста виводиться зі слова "чернига". Це один із варіантів (відомі й інші - "черниця", "черника") давньої назви чорниць - поширених у Поліссі ягід. Мабуть, спершу "Черниговим" називали урочище, де було особливо багато чорниць, далі вона перейшла на якесь із давніх поселень на місці майбутнього Чернігова.

Виводять назву "Чернігів" і від слова "серна" - (Сернігів), які у великій кількості водилися в навколишніх лісах.

Наші предки взагалі полюбляли осідати в місцях, багатих на гриби, яблука чи груші, ягоди, інші рослини, або ж там, де водилися дикі тварини. Рослинний та тваринний світ чи не найширше представлений на карті Чернігівщини: Кропивне, Вербівка, Калинівка, Грушівка, Рокитне, Берізка, Опеньки, Липів Ріг, Вишневе, Тополя, Тростянець, Боровики, Березна, Дібровне, Бобровиця, Козелець, Короп, Лосинівка, Куликівка тощо.

Кропивне - назва села, яка походить від великої кількості кропиви, що росте у селі й зараз. Закропивна - урочище лісу у с. Григорівна. У лісі за великими заростями кропиви росли гриби, і місцевим жителям потрібно було її обминати. Ландарівщина - урочище лісу у с. Бобрик, де росла велика кількість конвалій (рос. назва - "ландыши"). Ольха - урочище лісу в с. Кукшин, де переважно росла вільха (рос. назва "ольха"). Дубина - місцевість у селі Стодоли. Колись давно на цьому острівці росла діброва твердолистих порід. Зараз там поле. Назва урочища лісу Барамики у с. Вертіївка походить від соснового лісу - "бір" (рос. назва "бор").

Вважається, що село Бурківка дістало свою назву від великої кількості буркуну, розповсюдженого у цій місцевості. Житниковій долині у с. Стодоли таку назву дано через рослини, які вкривають щороку всю долину - житниця. Помазанка - урочище лісу у с. Вертіївка з їстівною травою, яка нібито чимось помазана. Часнички - колись урочище у с. Бурківка - дістало назву від рослини, схожої на часник, яка тут була дуже поширеною.

Лосинівка - раніше на місці великого села були степи з болотами і річкою. На цих землях монахи створили слободу під назвою "Лосині голови". Ця назва дана тому, що у високих травах, чагарниках, у заростях боліт блукали лосі, й нерідко можна було спостерігати лише їхні голови. Річка В'юниця у с. Кропивна названа через велику кількість в'юнів, що колись тут водились. У Горобцевій долині с. Талалаївки восени збиралося багато горобців, які цвірінькали на всю долину. Урочище Соловйове, Чайчина долина у с. Бурківка - місця проживання і гніздування солов'їв і чайок.

Багата історія Чернігівської землі теж знайшла відбиток в її ойко- німах: Козацьке (Бобровицького р-ну), Пушкар (Козелецького р-ну), Чумак (Ріпкинського р-ну), Шведчина (Семенівського р-ну), Москалі (Чернігівського) та ін. На північний схід від Чернігова вище за течією Десни лежить давнє руське місто Новгород-Сіверський. А назва його означає: "Нове місто в Сіверській землі, де живуть сівери". Біля Новгорода-Сіверського, над р. Десною, є село Комань - від назви половців "кумани" або від старослов'янського слова "комоні" - коні.

На річці Удай, притоці Сули, було засновано місто Прилуки - одне з важливих укріплень проти половецьких набігів. Слово "прилук, прилука" походить від праслов'янського "лук, лик" - вологі низовинні луки, розташовані в закруті річки. Борзна - в основі старослов'янське "борзь" - швидкий. Очевидно річка, біля якої стоїть місто, колись мала швидку течію. Батурин - від старовинного слова "батура" - фортеця, укріплення. Варва - назва є похідною від р.Варви, притоки Удаю. Назва ж самої річки в свою чергу походить від слова "вар", тобто кипляча вода "вода, що б'є ключем",

Місцеві назви - усне джерело, яке допомагає вивчати рідну історію, береже пам'ять про різні події та людей, які тут жили.

В селі Данине в стародавні часи був пункт для збирання данини з навколишніх сіл. На Гончарівці у с. Колісники, мешкали люди, які займалися гончарним ремеслом і продавали свій товар односельцям. Гончарова долина - територія у с. Стодоли, що належала сільській громаді, з дозволу якої тут зупинялися гончарі, випасали своїх коней і продавали керамічні вироби.

Правий берег річки Остер у с. Липовий Ріг називають Тамарівщиною, а поряд знаходиться Панський гай - це були землі поміщика Макарова, який мав дочку Тамару (Макаров був у дружніх стосунках з Т.Шевченком, поет присвятив йому вірш "Барвінок цвів і зеленів"). Кошулин ліс у с. Перебудова був власністю пана Кошули. Шпакове у с. Стодоли - це колишній парк відпочинку, насаджений на початку XIX ст. на землях пана Шпаковського. Наумівський хутір пов'язаний з землями пана Наума Виницького, який жив у с. Кунашівка наприкінці XVIII ст.

Церковна дубина - урочище лісу площею 40 га у с. Велика Кошелівка. Воно було засаджене повністю дубом і на початку XX ст. належало церкві. Церковний ліс у с. Бобрик теж належав до церковних земель.

Ладан - поселення, що виникло на місці божниці Лади, богині веселощів, кохання, щастя.

Любеч - від слів, в основі яких "дорогий, милий, любий" у розумінні - "любче, любиме", за переказами, був батьківщиною богатиря Добрині Никитича.

Назву Макошине виводять від імені язичницького божества Макоші або від імені першопоселення Макоша.

Носівка - назва суперечлива. "Нос" - земля, береги, що впадають в ріки; мис, коса, гряда; або - від імені Нос. Седнів - поселення витримало тривалу облогу татар, за що жителів прозвали "седнями".

Назви населених пунктів можуть підказати сучасникам, звідки прийшли їх предки на цю землю. Так, наприклад, в Бобровицькому районі знаходиться село Свидовець. Свидовець - це один із найвищих гірських масивів у Карпатах, отже, зрозуміле і походження цієї назви на Чернігівщині. Напевно, мало хто із чернігівчан знає, що походження слів з Карпатського регіону характерні для Посейм'я і Подесення. Наприклад, слово "глаганка", "глоганка" та деякі інші його відмінкові форми означає коров'яче або овече молоко, заправлене висушеним шлунком, і зустрічається лише в Карпатах і на Чернігівщині.

Цікавим є й інший факт. Молоко вівці ніколи не вживали в їжу в Білорусі та Росії. Водночас це був один із основних продуктів харчування в Карпатах. Але існує ареал на Чернігівщині (Козелецький, Чернігівський, Ріпкинський, Городнянський, Менський, Щорський, Сосницький та Корюківський райони), де раніше теж доїли овець. До речі, й овече молоко тут називали карпатським словом "бринза".

Є на Чернігівщині й ойконіми, залишені тюркомовним населенням. В Носівському районі є село Сулак (та річка Сула). Її назва - це видозмінене тюркське слово "сулау" -"мокре місце", "су" — вода.

Бахмач - від тюркського слова "баштан". Краєзнавець О.Знойко висловлює припущення, що київські та чернігівські князі тут поселили печенігів чи інших полонених тюрського походження, які й назвали так своє поселення.