Розділ «III. Селянство»

Історія України-Руси. Том V. Суспільно-полїтичний і церковний устрій і відносини в українсько-руських землях XIV–XVII в.

Подібне бачимо і в околицях полудневих. Фільварчане господарство було в плянї при кождім заложенню осади. Правда, татарські пополохи, народні рухи, пограничні панські війни не давали часом осадї й вийти з стадії «свободи», робили сей «свобідний» стан хронїчним, подібно як ми то бачили в східнїм Поділю в 2-ій половинї XVI в.; але де «свобода» встигла минути, появляла ся панщина. Віщуни її часом появляли ся наперед в видї толок і так званих зажинків, обжинків, закосків і обкосків. Ними зачинало дихати фільварчане господарство, щоб розвинути ся на добре з запровадженнєм правдивої панщини. Люстрація королївщини Київщини 1616 р. ілюструє се дуже добре.

Нпр. Нехворощанська держава в полудневій Житомирщинї, в сусїдстві тих Слободщанських сїл. При м. Нехворощі малий фільварок, «панщини нема нїякої до нього, окрім зажинків, обжинків, закосків і обкосків та толок на панській страві»; в сусїднїм с. Крилівцї вісїм господарств тяглих, вони роблять два днї на тиждень зимою, а три лїтом, окрім толок; иньших обовязків не мають. Свобідних є двадцять господарств, що окрім тих зажинків — толок поки що нїчого не роблять, але в перспективі жде їх та ж панщина, очевидно[565].

В самій Житомирській королївщинї оподаткованнє з панщиною: — роблять оден день тижнево зимою, два лїтом, і чиншу дають по золотому. Таких сїл тут чотири, що вже висидїли свободу.

В державі Романівській (на Раставицї) три села давали чинші й овес, що давало з господарства 6 до 10 гр. (або й меньше) і робили тижнево два днї лїтом, оден зимою (в однім селї два днї тижнево цїлий рік). Три иньші села несли подібні ж повинности, але їх пополошили Татари, й що людей лишило ся в них, не дають нїчого. Одно сидить на свободї — тридцятьлїтнїй! Фільварок панський супроти того «більше працею їх (наємною), нїж підданими обробляв ся», так що ревізори не мають сумлїння порахувати його між доходи держави[566].

В Білоцерківщинї одно лише село несе якісь обовязки: чиншу і датків дають на 21 гр. і косять два тижнї в роцї, більше нїчого; одинокий «хутір» староста «обробляє» своїм коштом і худобою, бо селян роботних не має». Кілька сїл не висидїли ще свободи, або не несуть нїяких обовязків наслїдком татарських пополохів. Місточко Трилїси «не висидїло ще свободи, а при тім під час тієї свободи пять раз спустошене до ґрунту татарськими нападами, і через се спустошеннє дано підданим наново 20 лїт свободи, бо инакше їх не можна було затримати». Се вистане за ілюстрацію[567].

Далї на полудень і схід, в Канівщинї, Черкащинї — свободи, або «непослушні», однаково без всякого оподатковання.

Подібне за Днїпром. В Остерщинї нема фільварка, як і в Любецькій волости, а й давнїйші дани переважно погинули «dla spustoszenia ukraińskiego»[568]. В Переяславщинї і в дальших околицях теперішньої Полтавщини самі «місточка», на свободах, або непослушні…[569] В величезних маєтностях Вишневецьких (Лубенщина) перепись 1628 р. тільки при деяких осадах показує грошеві чинші[570], иньші мабуть сидїли на свободах, а кождий сильнїйший натиск податкової шруби готов був розігнати людність. Відбираючи лубенські маєтности по опікунї Юр. Вишневецьким, возний переказує нарікання місцевої людности на нього, що він їх «зубожилъ велми, выбираючи неслиханныє податки дЂнежныє, быдлячиє, медовъ накиданє, горилки и селитры», так що тутешнїх людей «трохи не половина» помандрувала[571].

Як бачимо, обставини для розвою фільваркового, панщинного господарства і взагалї інтензивнїйшої експльоатації селянської працї були неприхильні. Але тенденції до неї дуже виразні й сильні — щоби лише та плитка кольонїзація трошечки ствердла й дала себе шляхетському режимови уйняти. Місцями се дїйсно удало ся, особливо в десятолїтє затиша перед самим великих рухом Хмельнищини; місцями так і не прийшло. Боплян, характеризуючи «нужденне» становище селянства України (себто поднїпрянської) перед Хмельнищиною, каже, що селяне мусять робити три днї тижнево з худобою на пана, давати відповідно до великости своїх ґрунтів кілька мір збіжа, курей і гусей, десятину від овець, свиней і пчіл, і раз на три роки — вола, давати грошевий чинш, возити дерево і сповняти «тисячі иньших робіт»[572]. Але з актами в руках можемо сказати, що до такої панщини далеко не всюди встигло дійти. Нпр. увязчий лист на м. Тимоновку[573], в Браславщинї, в маєтностях кн. Четвертинських, з 1647 р., головні доходи вичисляє з корчми й ставу; чиншів нема, тільки десятини пчільні; селяне, що сидять на свободї, два днї орють на весну і два днї на осїнь, два днї косять; є їх сто двадцять. Подібних осад було, певно, богато навіть перед самою ще Хмельнищиною (на жаль, досї майже не публїковано матеріалів про селянство на козацькій території перед Хмельнищиною). Цїкаво нпр., що т. зв. Самовидець, описуючи прикрости селянські, не згадує про панщину, тільки про ріжні драчки арендарів: «чинши великіє, поволовщины, дуди, осипъ, мЂрочки сухіє, зъ жорновъ плату и инноє»[574]. Панщина далеко не всюди встигла загнїздити ся, коли змів польську шляхетську господарку козацький вихр.

Наступний розділ:

IV. Міщанство. Духовенство

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України-Руси. Том V. Суспільно-полїтичний і церковний устрій і відносини в українсько-руських землях XIV–XVII в.» автора Грушевський Михайло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „III. Селянство“ на сторінці 14. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи