Розділ «Примітки»

1. Студіованнє права в. кн. Литовського і його лїтература

Право в. кн. Литовського до тепер далеко меньше розроблене, нїж нпр. право староруське, або право в. кн. Московського, хоч дослїди над ним зачали ся досить давно. Причиною було, очевидно, те, що право се зістало ся sine herede. Тим часом як староруське право, адоптоване системою росийського права, увійшло в круг обовязкових предметів росийських унїверситетів і завдяки сїй обставинї стало ex officio розробляти ся, право в. кн. Литовського в сю систему не увійшло й зістало ся по за офіціальним кругом науки. З другого боку хоч польські правники й заявляли певні претензії до литовського права (найбільше рішучим їх речником був свого часу Бандтке, що литовські статути уважав такими ж памятками провінціонального польського права як і збірники нпр. мазовецького права, а на подібнім становищу стоїть і новійший польський дослїдник Лит. Статута проф. Пєкосїньский), не могло воно увійти і в систему історії польського права — занадто треба було для сього розширити рамки такої системи.

Був оден момент, коли литовське право здобувало спеціальні вигляди наукового оброблення — се за часів давнього виленського унїверситету. Професори сього унїверситету в своїх студіях над місцевим правом, очевидно, мусїли сягати до історії права в. кн. Литовського, й дїйсно, початки наукового студіовання його починають ся від виленських професорів, а властиво від бувших виленських професорів (Даниловича, Ярошевича), бо унїверситет замкнено власне тодї (1831 р.), коли починали тут розвивати ся дослїди литовської старовини. Потім наступає довга застоя. В правительственних росийських кругах звертали вправдї не раз увагу на сю литовську старовину, з полємічними цїлями, аби довести, що землї в. кн. Литовського і його історія не польські, а руські (з того виходило, розумієть ся — льоґічним скоком, що до того всього має право Росія), але з сих офіціозних кругів не могли вийти початки плідного студіовання литовського права — далї кількох користних видань джерел дїло не пішло. Огнищем студій стає доперва від 60-х рр. київський унїверситет; спадкоємець виленського унїверситета в його майнї, він показав ся де в чім і духовим його спадкоємцем. Але відновленнє в нїм дослїдів над русько-литовським правом не стояло в ґенетичнім звязку з тою спадщиною, а витворило ся на ґрунтї спеціальвих обставин — близшої стичности з польським сьвітом, з польською наукою, полєміки з нею — більше обєктивної одначе, свобіднїйшої від офіціозности правительственних заходів. Все се приводить між иньших до заінтересовання русько-литовською державою, її устроєм і правом. Іванїшев, Леонтович, Антонович, Новицький, і особливо Владїмірский-Буданов, що заснував малу школу правників-істориків русько-литовського права — пробивають дороги в ріжних напрямах в сю сферу і оживлюють інтерес до неї. Натомість одиноким, скільки бачу, зістав ся в своїй дїяльности талановитий петербурський дослїдник права в. кн. Литовського професор Бершадський. Тільки в Москві, з перенесеннєм сюди Литовської Метрики з Петербурга, де вона, перехована при сенатськім архиві, зіставала ся протягом майже цїлого XIX ст. апокалїптичною книгою з сїмома печатками, розвиваєть ся також, під 1890-х рр., заінтересованнє русько-литовським правом і звідси виходить в останнїх лїтах кілька важних праць. В польській лїтературі за те в новійших часах майже зовсїм затихли студії й занятя правом і устроєм в. кн. Литовського. Тільки в саме остатнїх часах появило ся або заповіджено кілька праць, що вказують бодай на оживленнє інтереса в сїм напрямі.

Не вважаючи на дуже значне оживленнє студій на сїм полї в останнїх часах, русько-литовське право все ще не вийшло з стадії часткового, моноґрафічного розроблення; досї не маємо навіть проб систематичних курсів, анї навіть систематичного зводу й наукового оброблення його джерел.

В оглядї публїкацій джерел ми повинні вийти від першого, урядового видання Литовського статуту 1588 р. (дві попереднї редакції не були видані, була вправдї така гадка в лїтературі що до першого статуту, але вона вийшла з непорозуміння — див. мою замітку в Записках Наук. тов. ім. Шевченка т. VI: «Статут друкований»). Перше виданнє третього Статуту вийшло в 1588 р. в Вильнї, в друкарнї Мамонича, в ориґінальнім руськім текстї, потім протягом XVII і XVIII в. видано його кілька разів в польських перекладах (звістні видання 1614, 1619, 1648, 1693, 1698, 1744, 1786 рр., а мабуть було їх і більше), і два рази на початку XIX столїтя: 1811 р. в Петербурзї, при сенатї, в текстах російськім і польськім, і по польськи в Вильнї 1819 р. Сї видання робили ся для практичної потреби. Публїкації з науковими цїлями можна б почати від видання першого статуту, в перекладї, з коментарем, зробленого Чацким в 1800 р. (див. низше). За ним пішло виданнє Судебника Казимира, зробленого в Вильнї в 1826 р. проф. виленського унїверситету Ігнатиєм Даниловичом, і збірник актів: БЂлорусскій архивъ древнихъ грамотъ, виданий 1824 р. в Москві прот. І. Григоровичом коштом ґр. Румянцева, що хоч мав цїли історичні, містив в собі матеріяли юридичного характера (переважно вони увійшли потім в зладжені тим же Григоровичом Акти Зап. Россіи). 1841 р. вийшла перша, а заразом і остатня досї проба збірника памяток литовського праводавства: Zbiór praw litewskich od roku 1389 do roku 1529, tudzież rozprawy sejmowe o tychże prawach od r. 1544 do r. 1563, в Познаню, коштом і стараннєм ґр. Дзялиньского; збірка на свій час зроблена дуже порядно (хоч не у всїх частях з однаковим накладом наукової роботи), і за браком нового подібного зводу до сього й досї приходить ся звертати ся. Збірки актів, що вийшли в тих же 40-х рр., містили також богатий матеріал до історії права, хоч не призначені були для історії права спеціально: Собраніе древнихъ грамотъ городовъ Вильно, Ковно, Трокъ і т. д. Семенова (Вильно, 1843), Собраніе грамотъ и актовъ городовъ Минской губ. (Минськ, 1848), Памятники київської археоґр. комісії (т. I–IV від р. 1845), і особливо Акты относящіеся къ исторіи Западной Россіи, зредаґовані прот. Григоровичом і видані петерб. археоґрафічною комісією (т. I–V, від р. 1846), що зістали ся і досї найважнїйшою збіркою матеріалів до внутрішнїх відносин в. кн. Литовського.

З пізнїйших збірок актового матеріалу згадаю важнїйше: Акты относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи (сюди належать т. І і II, 1861 і 1865). Архивъ Югозападной Россіи, изд. кіевскою коммиссіею (від р. 1859) — сюди в цїлости або по части (о скільки дотикають Волини, Київщини й Браславщини за часи їх належности до в. кн. Литовського) належать томи частини II (акти соймикові), IV (боярство), V (міста), VI (селянство), VII (кольонїзація). Акты издаваемые виленскою археографическою коммиссіею (від р. 1865); поруч томів, що містять вибірку з актів якогось певного суду — нпр. городенського, берестейського, слонимського, тут виходять томи з одноцїльним матеріалом — до певних питань, нпр. т. XIV — інвентарі XVI в., т. XVIII — акти про копні суди, т. XXIV — про бояр і т. и. Археографическій сборникъ документовъ относящихся къ исторіи сЂверо-западной Руси, изд. при управленіи виленскаго учебнаго округа (від р. 1867, томів 11), тут між иньшим т. VI спеціально присьвячений Турово-Пинській землї. Историко-юридическіе матеріалы извлеченные изъ актовыхъ книгъ губерній Витебской и Могилевской (Витебск, від р. 1871). Витебская старина — збірки Сапунова, Витебськ, від р. 1883. Писцовая книга бывшаго Пинскаго староства 1561-6 гг. (люстрація й акти), Вильно, 1874. Писцовыя книги Пинскаго и Клецкаго княжествъ, Вильно, 1884. Ревизія пущъ и переходовъ звЂриныхь въ в. кн. Литовскомъ (в додатку дипльоматарій пинський), 1867 (осібно показчик до нього 1873). Zródła dziejowe, т. VI — Rewizya zamków ziemi Wołyńskiej w połowie XVI w., вид. Яблоновским (Варшава, 1877). Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie — збірка актів, головно до острозьких маєтностей; до земель в. кн. Литовського належать головно т. I, III і IV (Львів, від р. 1887). Акты Литовской Метрики, собр. Ф. Леонтовичемъ, вип. I і II — до р. 1509 (Варшава, 1896-7) — виданнє майже нездале, бо оперте на копії Литовської Метрики, зробленій в XVIII в. для практичного ужитку, при тім автор старав ся реставрувати первістний текст, допустивши масу помилок. Документы московского архива министерства юстиціи, т. I (Москва, 1897) — матеріали Литовської Метрики, вид. Д.-Запольским, між иньшим найстарші записи надань Казимира Ягайловича. Його ж: Акты литовско-русского государства, т. І — до р. 1529 (Мва, 1899 — відб з Чтеній москов. істор. тов. 1899 кн. IV).

Систематичне виданнє актів Литовської Метрики мала в плянах петербурська археоґрафічна комісія, і вже з 1880-х рр. забрав ся до нього проф. Бершадський, але зібраний ним і видрукований корпус документів з книг Литовської Метрики не був апробований арх. комісією, й цїлий наклад його знищено, а прийнято новий плян — видавати in extenso старші книги Лит. Метрики. Десять лїт по ухвалї вийшов сього року (1905) перший том сеї публїкації, що обіймає три книги з роздїлу т. зв. «Судныхь дЂль» (1506–1523) п. т. Литовская Метрика, т. I, 1903 (яко XX Рус. истор. библіотеки). Хоч плянови прийнятому для сього видання можна б неодно закинути (пор. мої замітки в Записках Наук. тов. ім. Шевченка т. LXV), з ним не тяжко помирити ся, аби лише реалїзовано скорше. Крім того видано (вже без всякої потреби) кілька старих реєстрів актових книг Л. Метрики (П. А. Гильдебрандтъ Старинныя описи Литовской Метрики — ЛЂтопись занятій археогр. коммиссіи т. XI і осібно).

З видань памяток литовського праводавства треба згадати отсї: В 1854-7 московське історичне товариство в своїм Временнику видало тексти Литов. статута всїх трох редакцій (Статут 1529 р. в т. XVIII, 1854, Статут 1588 р. в т. XIX, 1854, Статут 1566 р. в т. XXIII, 1855) і статут литовського трибунала 1581 р. (т. XXV, 1857). Проф. Владїмірский-Буданов в своїй Христоматії по исторіи русскаго права вип. II видав з інтересним коментарем кілька памяток, м. и. Судебник в. кн. Казимира і декотрі «уставні грамоти» як він їх зве — привилеї поодиноких земель (1 вид. 1874, Ярославль). З його ж інїціятиви видав його ученик М. Ясинский тексти всїх провінціональних привилеїв в. кн. Литовського, з коментарем і розвідкою п. т. Уставныя земскія грамоты в. кн. Литовскаго (К., 1889). Той же Ясинский видав збірку актів до історії луцького трибунала в XIV т. Чтеній київських (Луцкій трибуналъ, какъ высшая инстанція для Волынскаго, Брацлавскаго и Кіевскаго воеводствъ); він же приладив збірку матеріалів до історії литовського судівництва з актів волинських, але хоч видрукована вже давно (в Архиві Югозап. Россіи), досї вона не вийшла. Нарештї мушу ще згадати виданнє статуту 1566 р., зроблене правничою комісією краківської академії, під ред. проф. Пєкосїньского: не підозріваючи істновання видання ориґінального руського тексту, зробленого, як сказано, московським історичним товариством в 1855 р., видала вона сей статут в двох давнїх перекладах — латинськім і польськім (Archiwum komisyi prawniczej, VIII, 1900). Цїну в сїм виданню має лише прилучений до Статута конфірмаційний привилей 1551 р., що містить в собі тексти кілька незвістних доти привилеїв і грамот.

Початки наукового студіовання права в. кн. Литовського можна почати від працї Тадея Чацкого: О litewskich і polskich prawach, o ich duchu, žródłach, związku i o rzeczach zawartych w pierwszym Statucie dla Litwy 1527 roku wydanym (перше вид. — Варшава, 1800, I–II, передр. в Dzieła-x Чацкого, вид. Рачиньским, остатнє вид. — Туровского, Biblioteka pisarzów polskich, Kp., 1861). Ся праця, на свій час дуже поважна, містить переклад статуту 1529 р. з вступними статями про «джерела польського й литовського права», й «монету польську й литовську», з вказівками на додатки пізнїйших редакцій Статуту та ріжнородним коментарем при текстї. Доповненнєм служили його спеціяльнїйші розвідки: Czy prawo rzymskie było zasadą praw litewskich, 1809, O žródłach praw, które miały moc obowiązującą w Polsce i Litwie, 1823, O Zydach i Karaitach, 1807 (передр. в Dzieła-х). Праця Чацкого довший час зіставала ся одиноким науковим провідником в литовськім праві. Аж в 1820-х рр. починаєть ся певний рух на сїм полї — в виленських учених сферах. Перед тим можна занотувати хиба замітки Потоцкого до працї Чацкого (Pamiętnik Warszawski, 1825) і біблїоґрафічну статю Лїнде О Statucie litewskim (третїм), 1816.

В 1820-х рр. вийшли в Dziennik-y Wileńsk-ім замітки Сосновского про другу редакцію статуту (1822) і Даниловича Opisanie bibliograficzne dotąd znanych exemplarzy Statutu Litewskiego (1823). Поминаючи иньші, меньше важні замітки, треба згадати далї важну статю Даниловича Historischer Blick auf die lithauische Gesetzgebung. I — Der Lithauische Statut (Dorpater Jahrbücher, 1834, і осібно, також по польськи 1837 і в рос. перекладї 1841 р.) — важна праця, що підносила звязь литовського права з староруським. Иньший бувший виленський професор (prawa krajowego) Ярошевич в своїй книзї Obraz Litwy pod względem jej cywilizacyi od czasów najdawniejszych do końca w. XVIII (I–III, Вильно, 1844-5) старав ся дати загальний образ литовського права (тут м. и. широко розвинена теорія феодального устрою в. кн. Литовського). Меньше важні, навіть для свого часу були статї: Кукольникъ Исторія управленія и законодательства Литвы (Памятная книжка Виленской губ., 1853), Семеновъ О сходст†древнихъ узаконеній восточной и западной Руси (Временникъ москов. істор. товариства і осібно, 1854), Михайловъ Обзоръ исторіи литовскаго права (в передмові до І т. Актів виленської комісії, 1865).

Сюди належать почасти також працї присьвячені провінціональному праву лївобічної України (бо цивільне статутове право задержало силу на території давньої Гетьманщини, в ґуб. Чернигівській і Полтавській): Даневскій Объ источникахъ мЂстныхъ законовъ дЂйствующихъ въ нЂкоторыхъ губерніяхъ Россіи 1846 і в новім обробленню 1857, Спб.; Михайловъ Лекціи мЂстныхъ гражданскихъ законовъ, Спб., 1860; Боровиковскій Объ особенностяхъ гражданскаго права Полтавской и Черниговской губ., 1867 (Журналъ мин. юстиціи); Квачевскій Законы Черниговской и Полтавской губ., 1875 (Журналъ ґражд. и угол. права) і йогож Литовскій статутъ какъ источникъ мЂстныхъ правъ; Кистяковскій Права, по которымъ судятся малорусскій народъ, К. 1879.

Від 1860-х рр. починаєть ся на тім полї рух, звязаний з київським унїверситетом, Початок робить голосна статя Іванїшова про копні суди: О древнихъ сельскихъ общинахъ въ Югозападной Россіи, 1857 (Русская БесЂда, 1857, III, передр. в Київі в 1863 р. і ще раз в Сочиненіяхъ Иванишева, 1876), В 1863 р. виходить розвідка тодїшнього київського професора Ф. Леонтовича Крестьяне Югозападной Россіи по литовскому праву XV и XVI в., два роки пізнїйше — загальнїйша, можна сказати — проґрамова робота йогож: Русская Правда и Литовскій статутъ (київські Университ. ИзвЂстія 1865, II–IV і Записки академії наук т. II) — автор підносить тут звязки литовського праводавства з староруським і бажає, аби історію литовського праводавства включено в унїверситетські курси русскаго права». Широко зачеркнена робота Чарнецкого Исторія Литовскаго Статута, съ объясненіемъ особенностей трехъ его редакцій и предварительнымъ объясненіемъ законодательныхъ памятниковъ дЂйствовавшихъ въ Западной Россіи до изданія Статута (Университ. ИзвЂстія київські 1866, IX, 1867, I, V–X) мала дати образ цїлого литовського праводавства, але не була скінчена, та й виконаннє не дорівнювало своїй метї — була се більше студентська робота. Нарештї 1869 роком (працею про нїмецьке право в Литві й Польщі) аачинаеть ся наукова дїяльність вихованця київського унїверситета і від р. 1876 його професора Владїмірского-Буданова, дуже заслуженого коло розвою науки литовського права; результати його дїяльности на сїм полї стали показувати себе особливо з кінцем 80-х рр.

Лїтературу литовського права остатнїх десятолїть я зберу тут в системі. Для зверхньої історії права (джерел його) окрім згаданої вище, досї не пережитої розвідки Леонтовича Русская Правда и Литовскій статут, 1865, іще: Пахманъ Исторія кодификаціи гражданскаго права, 1871, I–II (тут і про Л. Статут), Баршевскій Краткая исторія Литовскаго Статута, К. 1882 (Университ. ИзвЂстія київські 1882, VI), Ясинскій Уставныя земскія грамоты Литовско-русскаго государства, К., 1889 (відб. з ИзвЂстій), і лїтература брошюр і росправ викликана брошюрою Бершадского О наслЂдованіи по литовскому праву (див. низше), що ставило питаннє, котре виданнє Статута 1588 р. треба уважати урядовим, Пташицкій Къ вопросу объ изданіяхъ и коментаріяхь Литовскаго Статута, Спб., 1893, Бершадскій Литовскій Статутъ и польскія конституціи, Спб., 1893, Пташицкій Къ исторіи литовскаго права послЂ третьяго статута, Спб., 1893, Леонтовичъ Спорные вопросы по исторіи русско-литовскаго права, Спб, 1893 — полєміка з поводу вище згаданої брошюри Пташицкого (про сю полєміку див. мій огляд в Записках Наук. тов. ім. Шевченка т. IV). Сюди ж належать іще: Гольмстенъ Три вопроса изъ исторіи русско-литовскаго права, 1896 (Журналъ Юрид. общества при петерб. университетЂ 1896, II). Ольшамовскій Обязательность для в. кн. Литовскаго конституцій сеймовъ Польской РЂчипосполитой, Спб., 1897, Рубинштейнъ О Литовскомъ СтатутЂ, 1893 (Виленскій ВЂстикъ, 1893, ч. 91-3). Далї: Максимейко Источники уголовныхъ законовъ Литовскаго Статута, К., 1894 (застановляєть ся й над складовими елементами литовського права взагалї). Леонтовичъ Источники русско-литовскаго права, 1894 (Варшавскія Университетскія ИзвЂстія, 1894, І і осібно) — сухий катальоґ попереджений кількома вступними увагами (див. мою рецензію в Записках Наук. тов. ім. Ш. т. X). Piekosiński Statut litewski, część I (Rozprawy wydziału hist-filozof. XXXIX) — маловартий перегляд чи реєстр памяток литовського законодавства. Якубовскїй Земскіе привилеи в. кн. Литовскаго (Ж. М. Н. П. 1903, IV і VI) — вичисляє привилеї й дає цїнну аналїзу декотрих. Заповіджений Ясинским курс зверхньої історії права в. кн. Литовского в його «Лекціях по внЂшней исторіи русскаго права» досї не вийшов, скільки знаю.

Загальні огляди державного права в. кн. Литовського маємо тільки короткі, більш популярно-наукового характера; окрім декотрих вичислених вище, давнїйших праць тут треба згадати: Бєляєв Разсказы изъ русской исторіи — Исторія Полотска или сЂверо-западной Руси до Люблинской уніи, Мва, 1872 (фантастичне). Бестужевъ-Рюминъ Русская исторія т. II вип. 1 (на свій час добре, але видруковане ще в початках 70-х рр., хоч видане в 1885). Бершадскій — V роздїл його працї Литовскіе Евреи, 1883 (до остатнього часу се був найлїпший огляд, хоч і короткий та в дечім неповний). Иловайскій Исторія Россіи т. III гл. III, Мва, 1890 (досить поверховна компіляція). Загального характера державного права в. кн. Литовського дотикають розвідки: Антоновича О крестьянахъ Югозападной Россіи, 1870 (передмова до ч. VI т. II Архива Югозападной Россіи, переклад в XXI т. Рус. Істор. Біблїотеки), Новицького Очеркъ исторіи крестьянскаго сословія, 1876 (пер. ibid.), В.-Буданова ПомЂстное право Лит. — русскаго государства, 1889 (див. низше), Леонтовича Сословный типъ территоріально-административнаго состава Литовскаго государства І его причины, 1895 (Ж. M. H. П., 1895, VI–VII, див. мою рецензію на сю працю в Записках Наук. тов. ім. Шевченка т. IX), Prochaska Przyczynki krytyczne do dziejów unii, 1896 (Rozprawy краківської академії т. 33), розд. І (дуже слабе).

Історії сформовання і подїлу території в. кн. Литовського присьвячені спеціальні працї: Любовского Областное дЂленіе и провинціальное управленіе Литовско-русскаго государства ко времени изданія Перваго Лит. Статута, Москва, 1893 (історія сформовання зроблена досить поверховно, огляд подїлу дуже старанний і зістаєть ся одиноким) і Леонтовича Очерки исторіи литовско-русскаго права — Образованіе территоріи Литовскаго государства, Спб., 1894 — тільки історія сформовання, але зроблена слабо; поправки до неї див Любовскии в статї Къ вопросу объ удЂльныхъ князьяхъ и мЂстномъ управленіи въ Литовско-русскомъ государствЂ, Спб., 1894 (Ж. М. Н. П.), див. також мою рецензію в Записках Наук. тов. ім. Ш. т. IX. Етноґрафічним ґрупам і суспільним верствам присьвячені працї: Malinowski O ziemianach podług dawnych praw litewskich (Teka Wileńska 1857, I); Мордовцевъ Крестьяне въ Югозападной Руси XVI в., 1861 (Архивъ ист. и юрид. свЂдЂній, 1861, III); Леонтовичъ Крестьяне Югозападной Россіи по литовскому праву XV и XVI в., К. 1863, йогож Историческое изслЂдованіе о правахъ литовско-русскихъ Евреевъ, К. 1864 (Университ. Изв., 1864, III–IV); Антоновичъ Объ околичной шляхтЂ, К., 1867 (передмова до ч. IV т. I Архива Югозап. Россіи — про овруцьку шляхту); Тумасовъ Дворянство Западной Россіи въ XVI в., 1868 (Чтенія московські), йогож Историко-юридическій бытъ русскаго крестьянства (Київ. ун. извЂстія 1872, 6–8, пер. в XIII т. Рус. Істор. Бібл.). Владимірскій-Будановь НЂмецкое право въ Лит†и ПольшЂ, Спб., 1868. Новицкій Очеркъ исторіи крестьянскаго сословія Югозап. Россіи въ XV–XVIII в., 1876 (передмова до ч. VI т. I Архива Югозап. Россіи й осібно, переклад в т. XXI Рус. Істор. Біблїотеки). Бершадскій Литовскіе Евреи, исторія ихъ юридическаго и общественнаго положенія въ Лит†отъ Витовта до Люблинской уніи, Спб., 1883. Владимірскій-Будановъ Крестьянское землевладЂніе въ Западной Россіи до половины XVI в., 1893 (Чтенія київські т. VII). Любавскій Областное дЂленіе и мЂстное управленіе Литов. — рус. госуд., 1893 — тут про низші верстви суспільности — челядь, селянство, боярство, доповненнєм служить його нова праця: Литовско-русскій сеймъ, Мва, 1901, де дано огляд вищих верств — шляхти, панів і князїв. Подібний (тільки далеко слабший) огляд суспільних верств в. кн. Литовського по унїї 1569 р. дає книга Лапцо Вел. кн. Литовское за время отъ заключенія Люблинской уніи до смерти Стефана Баторія, 1901. Численні статї Леонтовича: Панскій дворъ въ Литовско-русскомъ государствЂ, 1895 (Варшав. Унив. Изв. 1895, V), йогож Крестьянскій дворъ въ Литовско-русскомъ государст†(Ж. М. Н. П. 1896, II–IV, X, XII, 1897, IV–V), йогож Сельскіе промышленники въ Литовско-русскомъ государствЂ, 1897 (Варш. Унив. Изв. 1897, IV–VII), йогож Сельскіе ремесленники въ Литовско-русскомъ государствЂ, 1898 (ibid. 1898, II–III), Сельскіе чиншевики въ Лит. — рус. государст†(Ж. М. Н. П. 1899, II). А. Ефименко Литовско-русскіе данники и ихъ дани (Ж. М. Н. П. 1903, I). Див. іще низше, c. 629, при лїтературі землеволодїння. Лїтературу міщанства й міського устрою відкладаю на дальше, бо тут справа обертаєть ся коло спільної Литві й Польщі рецепції нїмецького права, і дослїдники звичайно не відграничують практики литовскої від сучасної й пізнїйшої польської.

Для історії адмінїстраційної власти й правительственної орґанїзації в. князївства зроблено досї ще небогато. Головне місце займають тут дві згадані вже вище працї Любавского: Областное дЂленіе и мЂстное управленіе, що богато місця присьвячує провінціональній адмінїстрації, й Литовско-русскій сеймъ, що окрім історії русько-литовського парляментаризма богато уваги присьвячує також орґанам центральної управи. Для історії парляментаризма іще: Максимейко Сеймы Литовско-русскаго государства до Люблинской уніи 1569 г., 1902, і статя Іванїшева п. т. Содержаніе постановленій дворянскихъ провинціальныхь сеймовъ въ Югозападной Россіи, 1861 (передмова до ч. II т. 1 Архива Югозап. Россіи, передр. в Сочиненіях I-ва). Про раду, окрім згаданої книги Любавского про сойм іще: Малиновскій Рада великаго княжества Литовскаго, I–II, 1903-4. Про становище литовських князїв супроти в. князя статя Любавского О распредЂленіи владЂній и объ отношеніяхъ между великими и другими князьями Гедеминова рода, 1886 (збірник історич. товар. при московскомъ университетЂ) і моя замітка До питання про правно-державне становище київських князїв XV в. (Записки Наук. тов. ім. Ш. т. XXXII). До адмінїстрації ще: L.-Radzimiński O namiestnikach rusko-litewskich (Przegląd polski 1885, VIII), Ptaszycki Dostojnicy litewscy (Ateneum 1886). Фінансам в. князївства присьвячена праця Довнара-Запольского Государственное хозяйство Литовской Руси при Ягеллонахъ, К., 1901 (відб. з Унив. Изв. 1900-1 у вступі автор дотикає й ріжних загальних питань литовської адмінїстрації). Сїльському устроєви й правительственній адмінїстраційній й економічній реґляментації сїльського житя — його ж статї: Западно-русская сельская община въ XVI вЂкЂ (Ж. М. Н. П. 1897, VII) і Крестьянская реформа въ Литовско-русскомъ государст†въ половинЂ; XVI вЂка (ib. 1905, III–IV); недавно вони злучені ним разом в книжцї Очерки по исторіи западно-русскаго крестьянства, 1905, при чім перша статя значно розширена (вийшла вже по видрукованню першої частини сього тому). Ріжних питань з сеї сфери дотикає проф. Леонтович в двох своїх статях: згаданій вище — Сословный типъ территоріально-административного состава Литовского государства, і пізнїйшій (переробленій з сеї): Къ исторіи административнаго строя Литовскаго государства, 1899 (Варшав. Унив. Изв.). Деяких точок дотикає ще Бершадский в працї Аврамъ Езофовичъ Ребачковачъ, подскарбій земскій, отрывокъ изъ исторіи внутренныхъ отношеній Литвы въ нач. XVI в., К., 1888 (відб. з Кіев. Старины).

В історії приватного права оброблено досї тільки деякі партії — право фамілїйне, спадкове, володїннє землею: Ор. Левицкій О семейныхъ отношеніяхъ въ Югозападной Руси XVI–XVII вЂковъ (Рус. Старина 1880, XI, і осібно), його ж: Обычныя формы заключенія браковъ въ Южной Руси въ XVI и XVII ст. (Кіев. стар. 1901, І); приготовлений нимже і видрукований уже давно в Архиві Югозап. Россіи том актів до історії фамілїйного права досї не вийшов; Маяченець (псевдонїм) Про шлюб на Руси-Українї в XVI–XVII в. (Зоря, 1885); також анонїмне: Брачные розводы въ древней ПольшЂ и Югозападной Руси (Рус. вЂдом. 1889 ч. 304); Владимірскій-Будановъ Черты семейнаго права Западной Россіи въ половинЂ XVI вЂка, 1890 (Чтенія київські т. IV, осібно під титуломъ: Очерки изъ исторіи литовско-русскаго права, II, переклад в Часописи Правничій т. V). Бершадскій О наслЂдованіи въ виморачныхъ имуществахъ по литовскому праву, Спб., 1892; Леонтовичъ Спорные вопросы по исторіи русско-литовскаго права, Спб., 1893 (з поводу тої статї Бершадского), його ж Къ вопросу о выморочныхъ имуществахъ по литовскому праву, 1897 (Журналъ Министерства Юстиціи). Гольмстенъ Три вопроса изъ исторіи русско-литовскаго права, 1896 (Журналъ Юридич. общества при Петерб. унив. 1896, X). Квачевскій Права женщины по законамъ Черниговской и Полтавской губерніи (Журналъ ґражд. и гром. права, 1877 і осібно), також названу вище (c. 625) лїтературу цивільного права лївобічної України. Владимірскій-Будановъ ПомЂстное право въ древнюю эпоху Литовско-русскаго государства, 1803 (Чтенія київські т. III і осібно під титулом: Очерки изъ исторіи литовско-русскаго права, І), його ж Формы крестьянскаго землевладЂнія въ Литовско-русскомъ государст†XVI в., 1893 (Кіевскій сборникъ въ пользу голодающихъ отъ неурожая), його ж Крестьянское землевладЂніе въ Западной Россіи до пол. XVI в., 1893 (Чтенія київські т. VII) — сї дві статї в перекладї в XXII т. Рус. Істор. Біблїотеки; в остатнїй автор на практицї селянського володїння землею виясняв ряд питань русько-литовського приватного права взагалї). А. Ефименко Дворищное землевладЂніе въ Южной Руси 1892 (Русская Мысль, 1892, VI–V). Довнаръ-Запольскій Западно-русская сельская община въ XVI вЂкЂ і нове обробленнє її як вище (c. 628). З великої лїтератури чиншового землеволодїння (викликаної правительственними проєктами його викупа) назву лише дещо: Пихно О чиншевомъ владЂніи (Журн. ґражд. и угол. права 1877-8 і київ. Унив. Изв. 1878-9), Незабитовскій ЗамЂчанія по вопросу о чиншевомъ владЂніи (київ. Ун. Изв. 1879, X і в Собр. сочин. 1884), Новицкій О чиншевомъ пра†въ Югозап. краЂ (київ. Ун. Изв. 1880, VI) і його ж Чиншевое вдадЂніе въ Югозап. Россіи (Труды кіев. юрид. общ. 1883), Rembowski Historya prawa wieczysto-czynszowego w guberniach północno i południowo-zachodnich cesarstwa Rossyjskiego, 1886 (теж і в рос. перекладї).

Для карного права поки що маємо тільки дві розвідки: Малиновскій Ученіе о преступленіи по Литовскому Статуту, К., 1894, Демченко Наказаніе то Литовскому Статуту въ трехъ его редакціяхь, ч. I, К., 1894 (сї розвідки, разом із згаданою вище розвідкою Максимейка про джерела карного права Л. Ст. написані на унїверситетську тему для студентів). Для судівництва: Иванишевъ О древнихъ сельскихъ общинахъ въ Югозападной Россіи, 1857 (копні суди); Ефименко Народный судъ въ Западной Руси (Русская Мысль, 1893, IX–X — про теж саме), також Копные суды въ лЂвобережной УкраинЂ (К. Старина 1885, X); Спротисъ Копный Судъ (Труды предварит. комитета IX арх. съЂзда, також в передмові до XVIII т. Актів вилен. ком.). Лаппо Земскій судъ въ в. кн. Литовскомъ при концЂ XVI в., 1897 (Ж. М. Н. П., 1897, VI), його ж Подкоморскій судъ въ в. кн. Литовскомъ, 1899 (Ж. М. Н. П. 1899, VIII). Ясинский Очерки по исторіи судоустройства въ Литовско-русскомъ государствЂ. Главный литовскій трибуналъ. Происхожденіе, 1901, і його ж Къ исторіи апелляціонныхъ судовъ въ ПольшЂ и Лит†— Луцкій трибуналъ какъ высшая судебная инстанція для Волынскаго, Брацлавскаго и Кіевскаго воеводствъ въ послЂдн. четверти XVI в., 1900 (Чтенія київські XIV).

Кардинальне питаннє історії литовського права — його тїсна звязь з правом староруського, поставлена давнїйшими працями Даниловича і Леонтовича і як провідна ідея прийнята для всїх своїх студій В.-Будановим, було недавно сформуловане його двома учениками — M. Ясинским і Мих. Максимейком в юбілейнім збірнику їх учителя, як свого рода credo сеї школи істориків права в. кн. Литовського. Ясинскій в своїй статї: Закупы Русской Правды и памятниковъ западно-русскаго права (Сборникъ посьвященный М. Ф. Владимірскому-Буданову, 1904), робить се в таких словах: «Уже неоднократно и вполнЂ основательно указывалось въ литературЂ, что именно западная, или литовская, а не восточная или московская, Русь наиболЂе сохранила и развила древне-русскія правовыя нормы и явилась, такикъ образомъ, непосредственной въ указанномъ отношеніи преемницей Руси земскаго періода». Се пояснюєть ся тим, що в. кн. Литовське обіймало «коренную и древнЂйшую Русь (бассейнъ р. ДнЂпра) т. е. ту именно территорію, гдЂ зародились и розвились всЂ правовые институты древней Руси и гдЂ сложилась и самая Рус. Правда» (с. 439). Подібно висловляєть ся й проф. Максимейко (Русская Правда и литовское русское право, тамже). Розріжняючи три правні системи середнього періода: «1) право СЂверо-восточной Россіи, выразившееся въ московскихъ Судебникахъ и Уложеніи 1649 г.; 2) право Литовской Руси, лучшимъ воплощеніемъ котораго является Литовскій Статутъ, и 3) право сЂверо-западнаго края, кодификованное въ Судныхъ грамотахъ Новгорода и Пскова», він вказує, що з сих «систем» найблизше до права Руської Правди стоїть право литовське, що розвинулося з нього, тим часом «у новгородско-псковскаго права и московскаго законодательства были свои особыя точки отправленія, намъ неизвЂстныя». «ЗамЂчательное сходство между Р. Правдой и литовско-русскимъ правомъ (яке проф. Максимейко ілюструє кількома паралєлями з карного і цивільного права і процесу, тим часом як Ясинский переводить порівняннє спеціально в постановах про закупів) об'ясняє він як і Ясинский як результат «того обстоятельства, что Р. Правда возникла на той почвЂ, гдЂ розвивалось литовско-русское право», а той ґрунт, де розвинула ся Р. Правда, означає він як «Южную Русь», «Кіевскую Русь» (c. 383-4 і 394-5).