Розділ «Харкiвський переворот»

"Червоногвардiйський загiн, який мiстився на заводi Шиманського, проти москалiвських казарм, якi займав полк, увесь час вiв спостереження за полком. У серединi грудня червоногвардiйцi привезли на територiю заводу гармату i встановили її проти казарм. На початку двадцятих чисел грудня в полку були затриманi представники начальника гарнiзону. Тодi пiд приводом їх звiльнення, а по сутi для роззброєння полку, до його казарм були кинутi зведенi загони з солдатiв i червоногвардiйцiв. У цiй операцiї взяла участь i частина загону Р.Сiверса, який в серединi грудня прибув у Харкiв (це не так — прим. Т.Я.). Пiсля невеликої перестрiлки (жертв нiяких не було) тi, що чинили опiр, головним чином кулеметна i учбова команди i група офiцерiв, склали зброю" (259,с.129).

А ось що писали про роззброєння полку червоногвардiйцi-залiзничники:

"Полк червоногвардiйцiв-залiзничникiв був у повнiй бойовiй готовностi. За пропозицiєю робiтникiв-червоногвардiйцiв Сергiєнка, Губанова та iнших пiдготували два бронепоїзди. Один iз них зайняв позицiю на залiзничнiй лiнiї бiля Карповського саду, а другий — за нинiшним заводом "Свiтло шахтаря". Гармати бронепоїздiв були направленi на казарми 28-го полку. Пiхотнi червоногвардiйськi частини розташовувалися вздовж рiки вiд заводу Шиманського до залiзничних лiнiй, а також у напрямку вiд Карповського залiзничного мосту до Новоселiвки. У районi Москалiвки знаходились червоногвардiйськi загони заводiв. Таким чином, казарми 28-го полку були оточенi з усiх сторiн.

Пiдготовча робота для оточення району розквартирування полку, а також втеча його командування дали змогу провести роззброєння без будь-яких втрат" (225,с.162).

Ще бiльше ясностi в роззброєння 2-го Українського полку внесли iсторики Червоного козацтва І.Дубинський та Г.Шевчук. За їхнiми даними, члени щойно створеного українського радянського уряду бiльшовики І.Кулик та В.Примаков уночi прийшли до помешкань найбiльш збiльшовиченої 9-ї сотнi 3-го куреня 2-го запасного полку. Озброївши козакiв 9-ї сотнi та долучивши до них воякiв також збiльшовиченої 11-ї сотнi, В.Примаков та І.Кулик провели роззброєння прихильникiв Центральної Ради прямо в казармах. Таким чином, 2-й Український запасний полк був роззброєний без жертв. О.Волох з невеличкою кiлькiстю воякiв встиг виїхати до Полтави. Майже всi iншi вояки полку були розпущенi по домiвках. З тих козакiв полку в кiлькостi 300 осiб, якi допомагали роззброєнню, наступного дня був сформований полк Червоного козацтва на чолi з В.Примаковим. Сюди ж влилися 400 червоногвардiйцiв-українцiв заводiв паровозобудiвельного, ВЕК, Гельферiх-Саде (56,с.13).

Унаслiдок цього В.Антонов-Овсiєнко для боротьби з Центральною Радою отримав у своє розпорядження український радянський полк Червоного козацтва, який складався з 700 воякiв-українцiв.

Отож, 2-й Український запасний полк перестав iснувати. На ранок 11 (29) сiчня червоногвардiйцi з'явилися до казарм Чигиринського полку. Чигиринцi були настiльки приголомшенi подiями, що без спротиву вiддали зброю. У полку було проведено пiд тиском червоногвардiйцiв "вибори" керiвного складу. Командиром полку став прихильник радянської влади Сисс, комiсаром — бiльшовик М.Литвинов. Цi особи за кiлька днiв провели повну демобiлiзацiю Чигиринського полку.

Таким чином, завдяки блискучiй операцiї В.Антонова-Овсiєнка в Харковi не залишилось вiйськ Центральної Ради.

Отже, над двома найбiльшими на пiвночi мiстами України майорiли червонi прапори. Про що вони свiдчили? Не важко було здогадитись — на Українi йшла вiйна, громадянська вiйна. І як би не ставала проти цього Центральна Рада, її конфлiкт з Раднаркомом вилився у збройну боротьбу.