Розділ «Бiй у Катеринославi»

За їхньою iнформацiєю українськi пiдроздiли, Феодосiйський полк та Гайдамацький курiнь, мiцно закрiпилися на околицi мiста в Кодаку, де знаходилися їхнi казарми. Українцi вжили заходи для розмiщення посилених загонiв на станцiї та на вокзалi Катеринослава. Крiм того, в центрi мiста, на поштi, були зiбранi потужнi сили для штурму Ради робiтничих та солдатських депутатiв, де знаходився ревком з великим червоногвардiйським загоном. Поруч iз Озерним базаром розташовувалися резерви вiйськ Центральної Ради (254,с.264). Полк iменi Орлика, що перебував у казармах поруч з вокзалом, оголосив про свiй нейтралiтет. Про це ж оголосили i 228-й та 271-й запаснi полки.

Головнi сили червоногвардiйцiв дислокувалися на Брянському заводi, що знаходився також на Кодацi. За розробленим планом бiльшовики створили кiлька ударних груп, якi направили в рiзнi кiнцi мiста для боротьби з вiйськами Центральної Ради:

1) загiн брянцiв, що вирушив на Кодаки, де був розташований у будинку Мельникова по вул. Широкий Гайдамацький курiнь, з завданням його знищити;

2) загiн брянцiв, направлений за мiсто, з метою перерiзати залiзницю, по якiй до Катеринослава могли прибути пiдкрiплення до української залоги мiста;

3) загiн брянцiв, спрямований для захоплення станцiї Катеринослав;

4) загiн червоногвардiйцiв з заводiв "Сирiус" i Гантке, скерований до примiщення Рад, як залога (264,с.277).

Але вжитi червоногвардiйцями заходи щодо оборони проти вiйськ Центральної Ради були недостатнiми. Увечорi 26 грудня українськi пiдроздiли майже повнiстю опанували ситуацiєю, в примiщеннi мiської думи почалися мирнi переговори (26). Нащо були потрiбнi переговори ворогуючим сторонам? Представники Центральної Ради сподiвалися, що конфлiкт у Катеринославi можна буде вирiшити мирними засобами. З боку бiльшовикiв переговори були зволiканням часу, бо командуючий радянськими вiйськами В.Антонов-Овсiєнко вже вiддав наказ московським червоногвардiйцям Єгорова вирушити на допомогу катеринославським бiльшовикам (208,с.106). Крiм того, червоногвардiйцi всiма засобами намагалися втягнути в боротьбу на своєму боцi нейтральнi полки.

9 сiчня (27 грудня) у зв'язку з переговорами вся перша половина дня минула у вiдносному спокою. Скористувавшись цим, бiльшовики пiдвели до будинку Рад солiдне пiдкрiплення — червоногвардiйцiв Амурського та Брянського заводiв. Крiм того, полк iменi П.Орлика (принаймнi, його частина) згодився зi зброєю в руках виступити проти вiрних Центральнiй Радi вiйськ (254,с.266). Цей полк захопив гарматну батарею, що обстрiлювала Брянський завод, та вибив пiдроздiли Центральної Ради з Катеринославського вокзалу. Розумiючи важливiсть та значення захоплення будинку Рад, українськi частини в нiч з 9 на 10 сiчня (з 27 на 28 грудня), створивши перевагу в силi, пiшли на рiшучий штурм бiльшовицької фортецi. Але атака ця закiнчилася невдачею (264,с.277).

Тiєї ж ночi на станцiю Ігрень, що поруч з Катеринославом, прибув загiн московських та харкiвських робiтникiв П.Єгорова, в якому був навiть бронепоїзд (219,с.284). 28 грудня червоногвардiйцi Москви, Харкова та Катеринослава, використовуючи прикрозвiсний броньовик, злiквiдували осередки оборони українських вiйськ на Кодаку. У мiстi продовжував майорiти жовто-блакитний прапор лише над однiєю будiвлею — поштою. У нiч на 29 грудня росiйський загiн червоногвардiйцiв з тилу увiрвався на пошту, пiдкрiплений атакою з фронту катеринославськими робiтниками. Так останнiй оплот Центральної Ради в Катеринославi був злiквiдований. О 12 годинi ночi українськi представники пiдписали акт капiтуляцiї (254,с.266).

Цiкавим здається нам питання про втрати пiд час катеринославського бою, його наслiдки та подальшу долю ворогуючих сторiн Катеринослава. Згiдно спогадiв В.Антонова-Овсiєнка, втрати радянських вiйськ сягали 10 убитих та 20 поранених. Вiн же пише i про трофеї у виглядi 12 гармат, з яких тiльки три були з замками (208,с.107). А.Новiков згадує про 90 полонених гайдамакiв (254,с.266). Є.Гопнер пише, що через кiлька днiв вiдбувся похорон 21 вбитого червоногвардiйця (224,с.253). Порiвнюючи данi Антонова-Овсiєнка та Гопнера, можна зробити висновок, що ймовiрнiше, Антонов-Овсiєнко згадав про втрати тiльки загону П.Єгорова, а Гопнер писав про загальнi втрати. Таким чином виходить, що червоногвардiйцi Росiї втратили 10 убитими та 20 пораненими, а катеринославцi 11 убитими та кiлька десяткiв пораненими. На жаль, втрати українських вiйськ ми не знаємо, але гадаємо, що вони були не бiльшими, нiж утрати червоногвардiйцiв. Нема в нас i докладних фактiв про подальшу долю полонених воякiв Центральної Ради. На нашу думку, швидше за все вони були вiдпущенi (за винятком офiцерiв) на волю.

Як уже згадувалось, загiн московських та харкiвських червоногвардiйцiв П.Єгорова мав 1300 багнетiв. 11 сiчня (29 грудня) з Донбасу йому надiслали пiдкрiплення — загiн рудничних партизанiв у силi до 300 людей пiд командою славнозвiсного в майбутньому червого кiннотника Д.Жлоби (208,с.109). Разом iз тим до пiдроздiлу П.Єгорова не було прийнято жодного червоногвардiйця Катеринослава. Хоч катеринославцi сформували "Брянський бойовий загiн" у силi 460 багнетiв при бронеплощадцi, але вiн був направлений на боротьбу не проти Центральної Ради, а проти генерала Каледiна (264,с.279). Таким чином, українських червоногвардiйцiв направляли на боротьбу з донськими козаками, а росiйських — на вiйну з Центральною Радою. Цiкаво, що В.Антонов-Овсiєнко був дуже невисокої думки про боєздатнiсть Брянського загону (208,с.111).

Тепер щодо решткiв катеринославських вiйськ Центральної Ради. В.Антонов-Овсiєнко писав, що пiсля бою українськi пiдроздiли, маючи 2 гармати, окопалися бiля Монастирського лiсу. Але, на нашу думку, це твердження є помилковим. Ймовiрнiше, радянський командувач трохи переплутав факти, бо описанi позицiї українцi займали тiльки протягом 26–27 грудня. Насправдi, частина решток вiйськ Центральної Ради (без гармат) вiдiйшли до Олександрiвська. Один загiн уцiлiлих катеринославських "Вiльних козакiв" виїхав до Києва, де згодом брав участь в оборонi столицi вiд рядянських вiйськ.