Розділ «IV. ЛАДО I ЛАДА»

Пiшли вони далi. Як дiйшли до Дон-рiки, то не стали пiдходити близько до води, а посiдали думу думати, як його перейти рiку, щоб знову бiди не набратися. Вирiшили, що спершу Ладо перепливе рiчку, а за ним – Лада. Переплив Ладо рiчку та й чекає. А Лада, як перепливла рiчку, стала з води виходити, на камiнцi мокрому пiдсковзнулася i впала. Кинувся Ладо їй допомагати, ще до води не добiг, як став Оленем, а Лада – Лебiдкою. Попливла Лебiдка по водi, пiшов Олень по землi. Як запливла Лебiдка у Вардану-Бережу, то знову стала дiвчиною, як дiйшов Олень до Вардани, то й знову став юнаком. Тут вони, Лада i Ладо, i зустрiлися, але не впiзнали одне одного, був вiн їй зовсiм чужим. Стала Лада втiкати, став Ладо її здоганяти. Хотiла Лада перестрибнути через потiчок, та не дострибнула до берега i впала у воду, а за нею впав i Ладо. День, коли Лада i Ладо попадали у воду, українцi святкують як день Яна Купайла.

Стали вони мужем i жоною. 33 роки жили щасливим подружнiм життям, i за цей час народились у них одна дочка i п'ятеро синiв. Дочку вони назвали Ам'ягною, або – ласкаво Амою, меншого сина Сар'ягном, ще меншого сина – Слав'ягном, або Славом, ще меншого – Вол'ягном, або Волном, ще меншого – Кiмар'ягном, або Кiмаром, i найменшого Краягном, або Країном.

На 33-му роцi щасливого подружнього життя Ладо пiшов на полювання i не повернувся додому. Лада дуже тужила за ним i теж зiйшла з дому. Брати ходили на полювання, а сестра Ама готувала їм їсти.

Одного разу брати загнали облавою величезного оленя. Олень зупинився над урвищем i перетворився на палаючий вогонь. Iз вогню вони почули голос батька:

– Я ваш батько у подобi Ягни. Я буду для вас земним вогнем i зiгрiватиму вашi оселi, зiгрiватиму вас у далеких походах, а зображення оленя буде на ваших щитах. Вдома залишиться лише ваша сестра Ам'ягна. пй заповiдано Богом, що вона i її дочки вагiтнiмуть вiд пояса Тар'ягна i народжуватимуть лише дочок. Вiд неї пiде могутнє плем'я амажонок. Жiнки тут будуть воїнами i матерями. Одного разу сюдою подорожуватиме князь iз роду Країнового зi своїми витязями. Вiд Країна-Пала-Кия i Ами-Роксолани-Марiї народиться князь по iменi Роксолан-Гун. Вiн якийсь час правитиме плем'ям амажонок-роксоланiв, згодом його правнук Ахiл (Атiл) – над усiма тарiйськими родами. Атiла як знаменитого войовника на чолi українського народу знатиме весь свiт. Ви, п'ятеро братiв: ти, Сар'ягн, ти, Слав'ягн, ти, Вол'ягн, ти, Кiмар'ягн i ти, Краян, доки дiйдете до рiки Дунаю, то всi поженитесь i будете старiйшинами родiв великого тарiйського народу.

Лада стала вранiшньою зорею, а Ладо земним вогнем – Сварожичем. Лада вiдмикає золотим ключем небеснi ворота i випускає першого Попеля на небо. Небо свiтлiє. Попель-промiнь женеться за Ладою, але Лада, вiрна своєму Ладу, обертається росою i падає на Землю. Бджоли п'ють медвяну росу i приносять мед – молоко життя.