Розділ «XV. РЕЧЕННЯ»

але мертвого вона не збудить.

О Зоре, за те, що запалила Вогонь,

що засяяла оком Сонця,

що побудила людей, якi тебе шанують,

за це ми славимо тебе i любимо.

Пiшли тi в смерть, якi бачили,

як спалахувала колись ця Зоря,

i нам, i дiтям нашим вона сяятиме,

бо вона вiчна, а ми переходим.

Вона знищує ворожнечу, оберiгає закон,

доброзичлива шле нам скарби свої,

несе добрi знамення, Божистi розмисли,

тут зараз i спалахнеш, Зоре, ти найкраща.

I в давнину, i аж по сьогоднi з'являлася,

i зараз спалахнеш, щедра,

буде вона засвiчуватись i в наступнi днi,

нестарiюча, безсмертна – подорожує закономiрно.

Вона засяяла прикрасами на порозi Дива,

Богиня скинула чорну одежу,

будячи всiх, на рожевих конях