Розділ «XV. РЕЧЕННЯ»

око Ягни,

воно заполонює Диво, Землю i Простiр,

Свiтло – суть життя рухомого i сталого.

Свiтло наступає позаду Зорi,

наче юнак на юнку налягає,

в той час як люди, вiрнi Божим заповiдям,

встають до працi, вмиваючись водою.

Благодатнi рудi кобили свiтла,

яскравi, пiстрявi – захоплюють дух,

достойнi поклонiння рудi конi видираються над обрiєм,

за один день об'їздять Землю i Диво.

Така Божиста природа свiтла –

розпросторювати золотосрїбну тканину,

як тiльки воно запрягає рудих коней,

нiч зникає, блякнуть її шати.

Свiтло стає кольором батька-матерi,

щоб бути видимим у дивному лонi,

нескiнченна свiтла сторона Дива,

але десь за нею чорнi кобили скачуть.

Сьогоднi, о Боги, на сходi Сонця