Розділ «Зимовий похід»

На вечерю щось молочне, смачний свіжий сир. Хліб з смальцем або маслом на вибір. Іноді давалось кисле молоко з картоплею, помащеною щедро вишкварками. Коли збирались спать, прийшов пан, кожному дав 100 марок і пачку сигарет "Wernigora", побажав доброї ночі і пішов. Хвилю ми мовчали, такої платні при таких харчах ми не сподівались. В таборовій майстерні зароблялось акордом до 50 марок. Почав кожен будувать план, що зробить з заробітком та на який час хвате тут роботи. З цих планів вирисовувались характери, вдачі. Більшість мріяла пристойно одітись з ніг до голови. Чи вистаче? Інший мав на думці покинуть табір, дістаться до Чехії. Другий, знаючий німецьку мову, находив кращим їхать в Німеччину. Ще хтось постановив купить картин, мережок та поїхати продавать як комісіонери, а живуть вони найкраще.

Працювали ми 15 робочих днів — косовицю і обмолочення. Загорілі, ситі, скіплені на тілі і душі, пізнавши смак волі, каждий міг зробить те, що задумав, а головне — попрощаться з табором.

Мені хотілось вкласти гроші в свій кооператив, зміцнить його, забезпечить матеріально. При потребі завше вклад можна вибрать. А мав того за працю 2500 марок, дістав окремо 1000 при прощанні в конверті.

Ждала, одначе, дуже прикра несподіванка.

Дістався зараз до арешту на вимогу начальника групи. За що? До дальшого розпорядження. Інваліди, І і III бригади заворушились, пішли делегації до Компуза, до коменданта обозу. Перший пояснив: "По розпорядженню уряду". Другий: "Na zadanie waszych władz".

Арешт був при комендатурі, в холодній сепаратці без підлоги. Голоду не було, бо зносили тепер усі, що були в маєтку, вони найбільше і шуміли.

Приїхав з Тарнова головний прокурор Яковенко, правник, кубанець. До нього мене і повела наша жандармерія, в штаб групи. Був присутнім і Компуз, вид мав грізно нашорошений. Яковенко — знову спокійний, вид досить симпатичний, нічого страшного. Ткнув рукою на табуретку, сидів за столом, переглядав папери. Всі мовчали. Я пізнав в паперах свій службовий реєстр. Так минуло хіба з годину, аж прокурор підніс голову і пильно глянув в очі.

"Читав ваші документи, проглянув ще раз вашу справу, не все тут ясно, може, поможете мені дещо висвітлить?"

"З охотою служу вам. Хотів би тільки знать, за що мене арештовано, за які такі гріхи?"

"Це потім. Чи ви гетьманець?"

"На це не можу дать відповіді при найкращім бажанні, бо не цілком це слово розумію".

"Чи пишете кому за границю, кому саме, куда і од кого дістаєте листи, звідкіль?"

"З цим не крився, давав і другим читать. Пишу до В'ячеслава Казимировича Липинського, б. посла Української Держави і Української Народної Республіки в Австрії, історика і мислителя. Пишу до Марії Іванівни Болбочан, вдови по моїм командирові, розстріляному в Балині літом 1919 року. Пишу часом до п. полковника Івана Коржа, колишнього особистого ад'ютанта покійного полковника. Один раз писав до Сергія Михайловича Шемета, знаного оддавна громадського діяча.

Од цих осіб дістаю листи, живуть вони всі в городі Раштаді в Австрії. Дістав кілька листів од наших старшин з Чехії, котрі учаться в Академії рільництва. Обіщали написать про умови життя і науки. Це все, що можу сказать. Можу додать, що чекаю листа од М. Ł Болбочан з фотографією мужа".

"Ага. А за що Болбочана розстріляли, знаєте?"

"Не знаю, ніхто не міг мені цього пояснить. Час був гарячий".

"Чи можете стисло, одверто розказать про гетьманську організацію за кордоном, бо всі, з ким переписуєтесь, до неї належать".

"Пане прокурор! Хотів би, аби ви мене добре зрозуміли. Особи, до котрих писав листи і од їх одержував — для мене люди приватні. Липинського і Шемета ніколи не спотикав і не балакав, пані Болбочан і Корж — близькі знайомі. В'яже з ними дорога пам'ять трагічно згинувшої близької людини.

Насамперед, я — людина мала, звичайний рядовий старшина Української армії, склавший приречення вірності своєму Краєві і Народові, вірності Соборній Україні. По мірі сил і можливостей старався цю вірність всю заховать і за неї заплатив немало.

Доля України і Народу для мене — Святе Святих, решта — поза цим. Остаточно гетьманської організації не знаю, про неї нічого сказать не можу".