Розділ «Зимовий похід»

"Можна найти скільки потрібно".

"Czy pod'jał by się Pan wybrać 25 mocnych, dobrych pracowników?"

"Dla czego ż nie? Będą to wyborowi ludzie przeważnie agronomy fachowcy!"

"Czyż by aż tak?"

"Na Ukrainie 90 % rolników, więc facnowców wiele".

"Prosimy do bryczki".

Липова алея, муровані широко розкинуті будинки, гарний великий дім, багато квітів, сад. Скрізь — взірцевий порядок, чистота. За добрим обідом умовлено, що на другий день приїдуть два вози, а я чекатиму коло комендатури після обіду, коло 5-ї години з списком. Бричка одвезла нас з комендантом постерунку, його — до Слупців, мене — до обозу.

Зібралось 24 бажаючих попрацювать при косовиці без труднощів, переважно старшини-агрономи або садоводи, пасічники, всі од землі. Погасій, Г. Костенко, Козленко малий, Гончар, Тарасенко, Коваленко (Рило), Коваленко (Артист), Андрущенко, Костенко Ю., С. Цап., Сашко Ярмола, Гноянко, два інваліди, агрономічні старости, решта — з сво'іх хлопців до коней: Єрченко, Мокосій, Дудник, Канівець, решти не пам'ятаю. В умовлений час приїхали дві гарби, вимощені соломою, в комендатурі було улагоджено скоро, бо я попередив полк. Ковальського, і він це охоче уладив. їхали ми полями, весело, з співом, а голоси були добре підібрані. Чекала добра вечеря і чиста постіль. Властитель оказався німцем, по-польському говорив добре, поволі. Рано дзвін — вставать на снідання. На довгім столі в окремій їдальні — 25 тарілок, кубків, по дві великі скибки хліба, щедро помазаних смальцем, кава з молоком — пий, скільки хочеш. Час на снідання — 15 хвилин. Дзвін — до возів, снопов'язалок, коней! Година 7.30. Як же охоче, з жаром взялись хлопці до праці! Дві косарки-лобогрійки, одна снопов'язалка.

Трохи є дівчат. Місцеві — при конях на машинах, наші скидають, при возах наші, робота горить в руках. Мені припало тільки визначать зносить снопи, подавать на вози, їхать до двору.

Тільки налагодилась праця, з косарок випрягають коні, вози кидаються з снопами деколи 100–200 кроків од двору. Що сталось?

Година 10-та — друге снідання. Це для нас несподівана новина — переривать роботу в жнива? Річ нечувана!

Знову на столі кава, хліб, на тарілці — кусок ковбаси. Окремо молоко, маслянка: хто що хоче. Час — 15 минут. Дзвін — до праці. Рух, поспіх — і пішло діло складно, охоче, весело. Місцеві приглядаються: чого поспішаєте, маєм час! А там хтось показує, як по-нашому в'язать перевесло, в'язать великі тугі снопи, котрі не розсипляться. Інший щось показує з косарки — високо бере, треба опустить трохи ножиці-косу. Все це подобається польовому надзорцеві, видно, тоже німець, про це свідчить велика крива люлька та міцна обув на ногах. На лінійці приїхав властитель, глянув хазяйським оком. Видно, на ділі знається. Щось перекинувсь з дозорцем, той заховує свою гідність, поволі, без приниження показує рукою, люльку курить. Здалека це добре видно. Такі відношення службовця з власником подобаються. Німецький звичай одинаковий тут і в нас в Кічкасі. Роби своє порядно, я своє — і ми рівні.

Проїжджаючи близько, підняв капелюха, перший вклонився з одночасним моїм уклономвітанням. Культура, матері його ковінька! Це не Компуз чи Пилькевич. Люди не лихі, а от чого їм брак — ввічливості. Що ж говорить про решту?

Повторюється історія з другим сніданням. 12-та година — обід. Цим разом наші вози не остались з обіжжям в полі чи на дорозі.

Коло колодязя — рушники, мило, тази. Добре освіжиться, змить пилюку. Обід добрий, ситий: суп з м'ясом, крупою, великі миски з паруючою картоплею. Хто хоче, доливає з супника, добирає картоплі. Порядна котлета з макароном, морквою, бурячками. Хто хоче, дістає добру склянку пива, кави чи маслянки. Все подають дві дівчини, чистенько убрані. Несподівано одна писнула, почервоніла. Так і є — це той Козленко Гаврило не вдержався, ущипнув, паскудник! Вся повага — геть. Засміялись, дівчата втекли, Рило веселий, регочеться.

"Ой, пане хорунжий, не умієте заховуватись при столі у людей! Поскаржиться дівчина, і може буть неприємність, треба буде мені, як старшому, позичать у Сірка очей!"

"Не поскаржиться. Я їй раньше моргнув, а вона одморгнула. От, щоправда, трошки ущипнув, не дивлячись, а рука очей не має, попала не там, де хотів, а вона од несподіванки і ойкнула!"

Козленко хоть невеликий, свіженький, гарненький, знаний здавна тим, що, де не бував, оставляв наречену. Проте старшиною був добрим, надійним і неслабим фізично.

Одпочинок — година, "щоб сало зав'язалось".

Од 13-ї до 17-ї — праця. Далі миття, чищення чобіт і черевиків. Щітки і паста хазяйські. Робочий день 8 годин, не більше і не менше.