Розділ «Зимовий похід»

Будучи без перев'язки в Волочиську 9 днів, рана сильно загноїлась, виступили ознаки гангрени, що разом з великою втратою крові загрожувало смертю Один тільки доктор Гілярович був іншої думки. Він зробив операцію, особисто по кілька разів приходив, справджав серце, пульс, оглядав рану, над которою не було гіпсу. В широку тепер рану, з обох боків прорізану на 10 см, вставлено чотири резинових трубки, якими стікав гній. Щодень ці трубки і рана промивались водою з якимись додатками, а справляло це полегшення і приємність.

Досвідчений Гілярович був думки, що куля була "дум-дум" або надпиляна. Попавши в сустав, потрощила кості та порвала артерію.

Рисунок показує знищення кісток, які в м'язах порвали волокно, а там почалось запалення, гниття та замирання тканини. Операція усунула змертвілі частки тіла, куски кісток, припинила розвиток процесу за мирання тканини в дальшім розмірі.

Од природного стану здоров'я та прибутку витворення крові залежало дальніше лічення. По недовгім часі заклопотане лице доктора Г-ча повеселіло: "Doskonale! Granulacja!" Температура спадала. Спадала вага, опанувала повна безсилість, рука мертва… Зате апетит появився і щодень наростав. Гілярович приписав додатково шніцель, часом сестри од себе — яблуко, яйце, все було мало. Купить щось не було за що.

І тут несподівано з'явився мій Срулик. З ним разом почалась боротьба організму з обезкровленням.

Сергій утік з Лапдуту, де часово перебувала бригада, добравсь до Тернополя, постарався найти собі притулок, а потім прийшов до шпиталю. Мельник привів його в нашу залу, а Сергій довго роздивлявся, поки мене пізнав. Дивився, та аж трусивсь. За шість неділь зостались на мені кості та шкура, як колись після затруття газом, знову вага спала до 39 кг. З появленням Сергія змінилось харчування.

До шпитального посиленого дійшло масло, сметана, яйця, червоне вино. Або приносив сам Сергій, або передавав Мельником. Міг тепер наїдаться і підгодовувать Неживого.

Євтушенко і Чубенко уже виїхали до іншого шпиталю. Одночасно рана заживала скоро, доктор Гілярович мав щодень з задоволенням можність крикнуть: "Doskonale!"

Як були непомірно болючі перев'язки раніше, тепер зробились щораз легші, скоро не стали потрібні і рурки. Вийнято їх на восьмому тижні. Одначе рука була, як мертва, не ворушились пальці. Спитав д-ра, чи зможу колись держать вудку та ловить рибу?

"Będzie pan kapitan robić wszystko, cierpliwości".

Докучав висохший і тепер просторий гіпсовий панцир, при найменшім рухові ребра обтирались об тверді нерівності.

На дванадцятому тижні гіпс знято. Рука в плечі затріщала, розігнулась в лікті і, обережно піддержувана, поволі опустилась. Зроблено тепер перев'язку "дезо" або "dezolt", унерухомлюючу рух костей в суставі. Д-р Г-вич обережно, докладно обслідив, общупав, оглянув, якось здивовано голосно ствердив: "Doskonale!"

Прийшов час, коли, проснувшись, почув як од плеча вниз пробігло як електричество, порушились пальці. Рука одживала, а одночасно — віра, що калікою не останусь.

Скоро почав ходить, сили повертались, хоть дуже поволі. Міг тепер виходить до вільної кімнати-прихожої побалакать з Сергієм. Сундучок з речами і шабля — під опікою Дмитра Федорова.

Пішла чутка, що я помер. Сергій прибув, аби власними очима побачить могилу та десь між своїми притулиться. Він фахівець-бляхар. Те, що приносив, набував різним способом. Заробляв припадковою працею, картами (тоже фахівець!), навіть випросював. В останньому щось помагало пришпилене Дяченком прозвище — "жидівський батько".

Коли я лежав безсилий, висохший, зайшли в залу двоє старшин-наливайків- ців — сотник Йосип Колодочка і поручник X. Мене не пізнали, тільки по таблиці найшли. В околицях Тернополя продавались коні всієї дивізії, а вони входили в склад цієї ліквідаційної комісії. Було там моїх власних троє коней. Що з ними — не знали. Юзік Колодочка, порядний старий запорожець, залишив всі гроші, які мав, а було того небагато, і обіщав особисто допильнувать продажі та доставить гроші. Більше ніхто не заходив, а гроші за коні так і пропали.

Скоро мене, Неживого, Гамаля перевезено в Ярослав. Тут шпиталь краще оборудований, просторніший, світліший. Одночасно — інші порядки, загострена дисципліна. Брама з вартовим. Всіх приїхавших одразу скеровано в лазню, одежув дезинфекцію. Крім старшин, було з 15 козаків. Прийшов старий сивий підполковник, глянув на нашу громаду і скомандував до присутнього в роздівальні фризера: "Obstrzyźeńco! Wszystkich bez wyjątku maszynką do skóry!" A mи остриглись гарно перед виїздом. Я запротестував, сказав, що під машинку стригтись не буду, за мною те саме Неживий.

"Nie przymię inaczej, co to za gadanie?!"

"То одсилай, пане, назад, стригтись не будем!"

Пошумів ще п. полковник, кинув ще раз: "Wszystkich do skóry". Зник, і більше його ні разу не бачив.