Розділ «Зимовий похід»

Для цієї цілі були ужиті ручні гранати, забезпечувала операцію сотня Бурби — 50 шабель і два кулемети. Рейки закручено надійно.

Повернувшись на станцію по закінченні завдання, застав всі сотні, зібрані разом. Невелика охорона обеззброєна без стрілу, нікого не вбито, тільки розбуто та роздягнуто. Знищено телераф, телефон та дроти.

Не гаючи часу, полк повернув на схід, вислав далекі роз'їзди та скерувавсь назад до Дніпра. Одпочивши та підкормивши коні, після обіду перейдено Дніпро нижче Черкас в кілометрах 30-ти.

Тут долучились роз'їзди. Ночували десь близько Чигирина. Місцевість тут широко була опанована повстанчою групою голосного отамана Коцура. Була вона добре озброєна, лічила коло 1500 вояків. Друга група, Чугупаки, держалась лісів, Мотронинського, Чорного, Холодного Яру. Мала з 300 чоловік. Обидві ці групи мали окремі райони, держали зв'язок. Чугупака значно поміг в Черкаській і Смілянській операціях розвідкою, провідниками та трохи патронами. Патріот, учитель з фаху, був на війні офіцером.

Ким був Коцур — не знаю. Од його представники — добре одіті, в коротких кожушках, добрих чоботях. У каждого на поясі ладовниці з сотнею набоїв, гвинтівки носять на поясах дулом вниз, всі рослі, фронтовики.

Мають, казали, свої укріплення коло Суботова. Чують себе певно. Тепер їх менше, а на весну може бути до 3000, добре озброєних. Всі вони переважно з сіл, хлібороби.

Коцур обіщає безпечний перехід через магістральну залізницю Київ-П'ятихатки-Катеринослав.

З ним умовлялось наше вище командування. Обидві пом'януті групи уважають своїм обов'язком охорону своїх сіл, не допускать грабунків та реквізицій. Будуть готовитись до загального повстання проти панування накинутої чужою рукою влади.

Київська група дістала од Коцура кілька тисяч патронів. Дійсно, залізницю перейдено в кількох містах без найменшої перешкоди. Коцур мав свій оригінальний спосіб припинення руху на залізниці. Кількадесят пар волів розтягали рейки цілими кілометрами далеко од насипу. Не страшний тут ніякий бронепотяг. Кажуть, що Коцур має і артилерію.

Недалеко залізниці полк задержався в містечку Кам'янка. Находився тут маєток знаменитого генерала Раєвського, героя війни 1812 року. Людина гуманна, сильної волі, Раєвський сміло протестував гіроти нелюдських помислів всесильного, малокультурного, тупого Аракчеева, котрий здобув повне непереможне довір'я Олександра І.

Раєвський залишив столицю, перервав блискучу кар'єру та назавше оселився в Кам'янці. Кам'янка зробилась осередком вільної думки, гуманних починань.

Містом, де збирались люди, думаючі про потребність реформ, освіту, полегшення долі кріпацького селянства, введенця поправи закону, зменшення строку солдатської служби, знесення тілесної кари в армії.

Переважно були це офіцери, пройшовші Європу в часах Наполеонських війн, власними очима бачивші кращі порядки, заможне, культурне життя інших народів, інші права.

Тут був початок спілки тих, що пізніше названо декабристами. Що заплатили смертю, сибірською каторгою за свої благородні стремління. Тут проживав пізніше великий російський поет Пушк|н. Раєвський дав своїм кріпакам волю, наділив землею, завів школи і лікарні.

Маєток не був розграблений, зосталась на місті служба. Селяни в особі Коцура мали за обов'язок зберігать той маєток, бо жила пам'ять і добра слава Раєвських в народі.

З Кам'янки я поїхав до Дубового, що стояв з своїм полком недалеко. До цього часу Дмитро у чорношличників не мав ніякого обов'язку, їздив в обозі, без діла плутався, мов чужий. З ним ми і з'явились в пішім Запорозькім полку.

Тут кинулась в очі бідність, лихе обмундирования, недостатнє озброєння.

Дубового трудно пізнать з довгою рижою бородою. В високій чорній шапці, чорній чумарці, подібний був скоріше до повстанчого отамана. Великі сірі очі та гарне русяве волосся на голові були ті самі. Вітання тут було радісне з обох сторін. Єднало нас багато спільного: школа, спільна праця в полку при організації 2-ї Запорозької дивізії, одинакова віра в перемогу, може, ще і одинакова енергія.

Іван пережив рік в боях, я — в Каневі. Мали один другому що розказати: що пережили, що бачили своїми очима. Бороду запустив він і інші дехто, давши слово поголитись в… Києві.

Вітав Зільницького, Герасимова, Халаїма, Троцького, котрі прийшли до Дубового. Познайомився з новими: ад'ютантом-бородачем Савським, командиром мазепинців Євтушенком. Спіткав багато старих знайомих. Більшість полягла в боях, померла в шпиталях.