Розділ «Канів»

Я бачив, як прислухаються нашій розмові кіннотчики, як оцінююче дивляться: або зичливо, або критично.

Взаємним уклоном ми попрощались. Ще раз кинув оком на добру кінноту.

В словах Дяченка було багато спільного з Винниченком. Соціалізм у каждого з пристосуванням до вдачі, характеру історичних дій каждого народу. Може, тут правда?

Ким був Дяченко в звичайнім житті, не довідався. Що був добрим кіннотчиком, переконався своїми очима.

Дмитро побув в штабі отамана Трепета. Розстріл дванадцяти молодих канівчан так струснув людьми, що до повстанців записалось немале число наших знайомих, військових і невійськових, молодих і старших. Завтра будуть хоронить розстріляних. Частина повстанча неподібна до регулярного війська. Настрій бадьорий, але можна зорієнтуваться в непевності, що далі робить. З загальної ситуації говориться про бої на заході війська Директорії з Червоною армією. Там повстанці мають в разі чого пробиваться.

За цукор, спирт і самогон міняються в селах набої.

З тим пішли до Сільванського. Три голови — не дві. Радились коротко. Не час зніматься з міста. Обережність і спокій.

Минає тиждень. Лука Семенович входе і гукає: "Знову ніякої влади немає. Повстанці вночі незамітно вийшли, а червоні не прийшли".

Прийшли, одначе, на цей раз в поважній силі. Рано, виглянувши у вікно, ми побачили п'ятеро з рушницями на вулиці проти фіртки. В друге вікно, що виходило в сад, видно багато в шинелях.

Садом прийшла Гаша. Прийшов з Полтавщини Богунський полк, командир Лопаткін.

Всі дороги обставлені патрулями. Кажуть, мають перевести трус, не минаючи ніякої хати. Хоть, здається, боятись немає чого, проте бачили люди, як ми ходили між повстанцями, розмовляли. Ми бачили дванадцять невинно розстріляних… Краще зійти з очей.

В сінях стояв мішок жита до млина.

Млин при дорозі на Степанці, од нас — півкілометра. Дмитро має вийти через мешкання учителя до сестер, а я взяв на плечі мішок і вийшов на вулицю, думаючи полем пройти на вітряк.

Вартові з зацікавленням глянули в мій бік:

"Куди йдеш, що несеш?"

"Несу жито до млина".

"А убравсь, як на весілля!"

"Бо з млина піду до своєї дівчини".

"Угу… зостав дома жито та вийди до нас. Зараз!"

Робить нічого, вертаюсь, ставлю мішок в сінях, виходжу.