Розділ «Канів»

Гострий на язик другий дружба крикнув: "Наталко, несеш на заріз?" Та в дверях повернула голову і показала язик! І старі, і малі мало не попадали од сміху!

Доходили вісті з Києва, там власть червоних. На захід і південь одійшли частини армії Директорії. Республіка Зеленого в Трипіллі, республіка в Переяславі Хрустальова-Носаря, ще якісь республіки в Україні.

А Канів жив по-старому, чекав своєї долі.

Якось після обіду Дмитро ліг спать, а я вибрався до міста. Було досить тепло, сухо. Сніг зник. На ногах черевики і штани навипуск. Цивільна людина. В кишенях бекеші — пістолети про випадок.

Коли одійшов з півсотні кроків, несподівано з міста вискочило з десяток кіннотчиків. Коні добрі, їздці 20–25 літ, в руках рушниці, шабля не в каждого, кудлаті шапки з червоними верхами, хто в шинелі, хто в куртці, а всі з шпорами.

Звертать нікуди. Силюсь на спокій, руки в кишенях переставили безпечники на готовність. Тільки спокій…

"Ану, стій! Куда йдеш?" — питає старший роз'їзду.

"До міста."

"А хто ти такий, що робиш?"

"Я людина, робить нічого не роблю, бо немає ніякої власті. Працював техніком, тепер жду, коли знову підуть роботи". Сказавши, подививсь на залізничний міст.

"Де ж ти живеш?" — "Ось, в першій хаті". — "Сам живеш?" — "Удвох на квартирі". — "А ти часом не охвицер?" — "Ні, я технік"

Всі дивляться критично. Старший глянув на черевики.

"А ви ж хто будете?" — питаюсь.

"Ми — Красна армія".

"Нарешті прийшла власть, а то живемо в непевності. Тепер і міст скоро зробиться".

"Іди, де ідеш, та довго не барись. Краще скоріше вертайся."

Не поспішаючи і не оглядаючись, пішов я дальше, не розуміючи, чому мене не обшукали. Було б погано. Може, забив би двох-трьох, та, певно, й самого б убили.

Круто повернувши вліво, увійшов в яр, що йшов під садом Федорова. За півгодини зайшов до себе. На вішалці немає мого гарного плаща. В кімнаті коло столу сидить і смокче цигарку Дмитро. Кинув оком навколо. Зникли з ліжок покриття, з стін — палатки, Дмитрова польова торба, бінокль, немає і мого гарного військового френча з написом на підкладці "технік".

"Були гості?"

"Були. Забрали моє і твоє. Мовляв, "казьонне"! Ще питались, чи тут живе парнишка в сірій бекеші? Хто він такий?"