Розділ «Канів»

Завважив немало книжок на полицях. Молодший син скінчив гімназію і жде спокійнішого часу, щоб їхать в Київ учитись в вищій школі.

Щось після двох звичайних чарок бабуся дала знак рукою. Передо мною появився чималий корячок. Налила його по вінця сухою рукою бабуся і просила випить обов'язково.

Не міг одмовить, випив. Хороший аромат і смак добрий.

Корячок був для бабусі і всієї сім'ї великою дорогою пам'яткою. І цей стіл, і лава, на котрій сиджу.

Коли бабуся була молодою дівчиною, за цими столом, на цій лаві сидів Шевченко і з цього корячка пив "калганівку". Любив він горілочку. Тоді і місто вибирав для своєї могили.

"Ось спробуй, синку, калганівки!"

"Сьогодні минуло 105 літ, як Він народився, а завтра мине 58 літ, як помер", — додав господар, вставши.

Встали всі, перехрестились і знову посідали. Випив і зеленої калганівки. Наливки на первакові міцні. Корячок містив добру шклянку. Зробилось легко, весело.

Потепліло всередині. Здається, обняв би всіх людей! Заспівали ще пісень, Шевченкових творів. "Заповіт", "Реве та стогне", "Тополя", "Думи мої". Гарно продекламував молодший "Чернець".

Бабуся ще розказала, що приїжджала в Канів і в неї була Ликера Полусмаківна, з котрою Шевченко мав одружитись. Вона жила вдовою і померла в недалеких Степанцях. Так ото прийшлось упитись перший раз в житті.

10.ІІІ.1919 р.

Буваючи не в одному сімействі і товаристві, пізнавав щораз краще Канів і канівчан.

Виспортований, повний здоров'я і сили, доброї постави, чув, що був гостем бажаним. Одівався достатньо, скромно.

Любив пилять і рубать дерево. Сам напрошувавсь на таке заняття.

У Федорових напиляли і нарубали з Дмитром на два роки. Для Журавльових треба було приготовить не менше 100 м3. Там, власне, ходив щотиждень. Дерева навезено багато з близьких лісів. Наше денне завдання з Андрієм — напилять і скласти 10 м3 переважно грабу і дубини.

Трапилось раз, що не було дома Андрія. Тоді Наталка запропонувала, що стане за нього. Стала і пиляла знаменито, 10 м3 уложено.

Тоді несподівано схватила мене, як кліщами, в оберемок і піднесла вгору! А вага моя була більше 5 пудів.

В відповідь і я її підніс, але такої сили в дівчині не сподівався! Була вона висока і струнка. Стало зрозумілим, чого така дівчина не має свого хлопця. Видно, не один пересвідчився в вазі її кулака.

Кілька місяців пізніше Наталка вийшла заміж, а мені довелось буть на весіллі дружбою.

Молодий — білявий, смирного виду і ніжної будови — підпив за столом і, видно, не будучи привичним, трохи ослаб, "розклеївся". Наталка встала, взяла свого судженого на руки, притулила, як мати дитину, і понесла з кімнати.