Розділ «Канів»

Молоді цілком зукраїнізовані.

На землі розводили Журавльови багато соняшників, конопель, льону, сіяли квасолю, горох, сочевицю, садили цибулю, часник, моркву, петрушку. Мали і баштан.

Жили незалежно і достатньо, провадячи промислово-торгове землеробство. Ніхто не курив.

Цікаво було те, що хлопці старші були нежонаті, а Наталка — красива, весела, працьовита, з добрим голосом, спокійної вдачі — не найшла собі пари. Мала 19 літ — на порі.

Любив я бувать на вечорницях. Співали тут чудово. Голоси підібрані, ніжні дівочі, сильні парубоцькі, артистично наставлені, прямо чарували знаними і не знаними мені піснями.

Танці під свій струнний оркестр, скрипку з бубоном давали повне естетичне задоволення, особливо сторонньому.

На вечорницях, завше зібрані, сідали до столу. Хлопці приносили випивку, а дівчата — закуску.

Випивка — самогон — була тоді широко розповсюджена. Гнали з цукру, мелясу, житнього борошна, картоплі і солодких цукрових буряків.

Знані були "винокури", продукуючі першорядний "первак" на 90°, маючі приладдя до очищення — дистиляції продукції. Мало хто не продукував до власного ужитку смердючого ошоломлюючого напою. Проте пили все, що на столі.

Я до цього часу мало був обізнаний з горілкою. Була мені противна, не чув ніякої приємності од чарки і не знав значення слів "п'яного", "підпитого". Бачив, як то виглядає, і завше мав огидне почуття до п'яних людей.

Сталось тепер, що і я напився, і то неабияк.

Запрошено мене з якогось приводу до малознайомих, що жили близько Журавльових.

Стара простора хата на дві половини. В дворі — звичайні господарські будови, порядно утримані і поставлені. Хазяйновиту руку видно в доброму плетеному огородженні, міцних воротах, гарному ґаночкові з двома ступенями.

В "світлиці" — надзвичайна чистота, якась невловима уроча достойність. Артистично вишиті і мережені білосніжні рушники навколо старих кутих ікон, на вікнах і над портретом-копією Шевченка доброго художника. Великий стіл, накритий скатертиною тонкого полотна, багато мереженою. Кругом — звичайні дубові лави блищать, як поліровані. Нігде ні порошинки.

Перед образами спокійно червоним огником світиться лампадка. Невелика лампа дає мало світла. З керосином скупо.

Сім'я невелика. Старенька бабуся. Хазяїни, двоє синів і молоденька красуня- дочка. Всі убрані як в свято, хоть день був буденний.

Після привітання і недовгих балачок подано вечерю і запрошено до столу. Як гостеві, дано мені почесний куток під образами.

Попросив зайнять його бабусі, з огляду на вік, а сам умостився поруч, маючи господаря по правій стороні. Був він знаний як знаменитий винокур, хоть горілкою не гандлював.

Поставили мене в клопіт пляшки з різноцвітним напоєм. Одмовить чарки не годиться, а пити не люблю.

Вечеря була смачна, середньоміщансько-господарська.