Розділ «Канів»

"Не хочете офіцерську, формуйте українську старшинську. Важко дістать в руки зброю. Коли буде добра сотня з зброєю, буде видно, що чинить. Невідомо, хто в Київ перший вступе, який керунок візьмуть події.

Як мені здається, Денікін хоче творить єдину неділиму Росію. Для його Україна — Малоросія, Польща — Привіслянський край, Естонія і Латвія — Остзейські губернії. Революція — бунт черні, під'юдженої німцями.

Коло Денікіна — політики різного цвіту. Ніби коаліційний уряд. Власть, одкаче, в руках командування.

З Директорією договориться буде нелегко. Не всі такі, як капітан І рангу Лукомський.

Треба бути готовими на несподіванки та пильно поглядать на Захід".

Може, має рацію? Хіба так.

По мірі, як порожніло шкло, кількість випитого самогону не робила на обох собесідників видимого враження.

Я звичайно задовольнився трьома чарками, а вони кінчали третю бутилку Дмитро робився червоний і говорливий.

Миколі Михайловичу густішав голос, гудів низьким басом. Недаром він скінчив духовну семінарію.

Голос мав протодияконський! Богатирський голос!

Зголосилось по мобілізації старшин і підстаршин понад 200. Більшість — 23–25 літ, решта — до літ 35.

Міщани, ремісники, учителі, урядовці, селянські сини.

В старшинську сотню попало приблизно 150 чоловік, всі — українці та чоловік 5–6 поляків.

Росіяни і українці орієнтації "єдиної неділимої" направлені до добровольчеських частин та формування ескадрону кінноти. За кілька днів прибули до міста дві роти денікінців. Всі офіцери добре озброєні, з кулеметами. Сотня дістала oд їх трохи рушниць та кілько тисяч набоїв. Прибувший півбатальйон розмістився всередині міста. Моя сотня зайняла казарми коло Федорових. Там найшлись польова кухня та запас дров.

Убрані ми були різно, каждий мав револьвер, чимало принесено приховай их винтовок. Погони сотня носила усталені за гетьманського часу, поробили їх дівчата з смаком, артистично. Найшлись ґудзики з тризубом і трохи кокард, а решту тоже зробили дівчата.

Безпосереднім моїм начальником був к-р півбатальйону полковник Кібальчич, гвардієць, з Чернігівщини. Людина культурна, толеранційна.

Відношення з офіцерським півбатольйоном укладалось до якогось часу непогано. Діставали там продукти, табак, решту потрібних гвинтівок. Не міг добитись ніяк кулемету.

Унтер-офіцерів виділено в окрему роту, з которими зайнялись більше досвідчені старшини; більше забирали часу вправи польові. Наступ, оборона, розвідка маскування. Мала сотня свою медичну одиницю, Сашка Ярмолу, сина згаданого Семена Григоровича, що мав млин. Сашко школив двох санітарів.

З старшинами провадились спільно ігри по карті. Хтось оповідав про пережиті бої. Часом читались з історії. А всі ждали чогось.

Сільванські виїхали. Виїхав і Дмитро в керунку Сквири. Начальником гарнізону — полковник Добровольський. Штабовець. Він місцевий, до нас ставився прихильно, до мене особисто — з доброзичливою симпатією. Людина добра інтелігентна.