Розділ «Військова служба»

"А для чого часто буваєте на передовій позиції? Це не діло командира саперної роти. Він дає директиви, часом справджує роботи в порозумінні з командуванням піхоти, артилерії, дає директиви командирам взводів. А ви буваєте на позиції дуже часто, чим обмежуєте ініціативу своїх помішників."

"Виходе на те, що я ще не дозрів на к-ра саперної роти з її поважними завданнями і господарством. Може, був би кращий к-р взводу з мене?"

"Ви так думаєте?"

"Роту я перейняв од штабс-капітана Петрова і стараюсь у всім його наслідувать, розвивать, дещо додать.

Виконання задань обговорюємо колективно, навіть часом з уділом досвідчених взводних унтер-офіцерів. Позволю ще раз підкреслить заслугу штабс-капітана Петрова у всіх осягненнях нашої роти.

На позиції, щоправда, буваю, може, часто; здається, краще самому кинуть оком на потреби піхоти, щоб легше було задецидувать."

"Що ж, поручнику! Будьте таким командиром завше."

Кузьма приніс пахучий шашлик. Був чай з лимоном і печенням. Гості ситі, трохи підпиті. Якимсь незнаним чуттям вгадали "аристократи" бажання пісні. Почулось ніжне "Садок вишневий…","Реве та стогне…" Гості притихли, генерал аж очі закрив. Співали дійсно добре!

"Ну що ж? Сьогодня подякуєм милим господарям, а про інше будем говорить завтра. Ночую тут, коней прошу подать на 8 рано."

Старший полковник Ібрагімов, дякуючи, обняв і сказав: "Балшой рускій спасиба!" В моменті піднесення чувся в ньому татарин.

Стригли, брили і парили гостя до сьомого поту. Привели, розібрали і уклали в ліжко цілком безсилого, тільки кректав. Чай з лимоном, підряд три шклянки — і заснув старий каменем.

Тим часом обуття і убрання оддано до кравців і шевців. Спав гость до 10-ї години. Після поживного снідання гость сів на доброго спокійного коня Харченка, а перед тим приказав покликать кухаря, банщика і кравця.

Дав Мілютину 100 рублів для поділу.

Мілютін, кинувши оком на інших, подякував і підкреслив в імені нагороджених велику честь, яку почувають своєю услугою високопоставленому гостьові. Будуть пам'ятать цей день до смерті. Закінчив так: "З дозволу генерала інспектора 100 рублів буде поділено між сімейними, котрі їдуть в одпуск, на гостинці для дітей!"

Старий без слова почервонів, стяг грізно брови, витяг ще 100 рублів, протяг Мілютинові і всім стиснув руки. Навіть Мілютин розгубився і забув подякувать… їдучи, генерал сказав тілько одне слово: "Так." Взяло і його.

Інспекція другого полку пройшла добре. Тут було все приготовлене: і чоботи були справні, шинелі видано нові, заметено, вичищена, наоливлена зброя.

Спеціальну увагу звернув ген. інспектор на сильні бліндажі штабної сопки, капоніри, окопи, покинутий плацдарм.

В бліндажі к-ра батальйону подано чай і закуску. Починало смеркаться. Захотілось старому вибратись на сам верх сопки, ще глянуть на ворожу позицію. Виліз батальйонний і я. Генерал глянув на мапу, кинув оком вперед на боки. Несподівано затріщав кулемет, стріли рушниць, свиснули кулі. Генерал і капітан спустились до окопу, а я стрибнув якось невдачно, ударився в щось ногами і простягся на дні.

Трохи було стидно. Пішли до Кладбищенської сопки, де були коні і чекав к-р полку. Видно, ударився, стрибаючи, міцно, ноги болять щодалі гірше. Досадно, що так випало. Моя роль кінчилась. Ідемо трохи розтягнутою групою.

Хтось питається: "Що у вас на штанах?"