Розділ «Військова служба»

На привітання одповідь одночасна, ніхто "не зірвав". Обходячи ряди, генерал ставив, як водиться, розпитував, бачив спокійні очі, такі самі відповіді.

Особливо подобалось, коли довідався, що 20 % складу знаходиться в одпусках.

Ще заглянув в пекарню, швальню і баню.

"З приємністю полежав би на полці!"

"Покірно просим. Віники березові пахучі, банщик уралець послуже сумлінно."

Раніше дав знать Харченкові, що генерал у нас вечеряє і ночує. Покликать Мілютіна, щоб прислуговував. За столом може бути 10 осіб.

Що треба, хай роздобуде: в кооперативі консерви, з мо'іх запасів ковбаси та шинку. Відро вина.

Кузьма запаре кофе. Самовар од аристократії. В цім Мілютинові дається власть до кінця побуту генерала. До помочі має Василя.

Вертаємось. Сідає на лавку гость, рукою робе рух — сідайте. Розпитує про мою службу, сім'ю.

Кидає оком на плац. До кухні ідуть сапери.

Входим до землянки. Стіл засланий, 10 накриттів! Салфетки, консерви одкриті, з помідорів салат, шинка і ковбаса нарізані, гарно укладені. Звідкіль лосось? В кооперативі немає! Мілютін знімає з гостя шинель.

Василь виносе табурет, в мисці тепла вода, рядом мило, обіг Мілютін з чистим рушником. Поки генерал перед люстром чесався, я тоже успів вимитись в сінях.

Не успіли посідать — входе Кузьма. Рухом єгипетського жерця подає на блискучому підносі пробу вечері.

Баранина з рисом, шклянка червоного вина. Од пару — делікатний запах перцю, цибулі, часнику. "В міру."

Генерал смакує: "Чи то вечеря для офіцерів?"

"Для всіх, Ваше Вис-во!"

Призволяючий рух руки — і Кузьма виходе достойним кроком. Ціну собі знає!

"Що ж, просіть своїх офіцерів, будем вечерять."

Входять.

"Нас п'ятеро, а приготовлено на десять?"