Розділ «Військова служба»

Наслідком страчення плацдарму був приїзд з Головної ставки інспектора два тижні пізніше, коли все поправлено.

Інспектор — повний генерал Шейдеман, літ коло 70, високий, худий — мав у вищого начальства свою марку. Уважався за знаючого, вимогливого, вникливого а одночасно важного, близького до царя, цінимого і поважного.

Перенервований голос в телефоні приказував з'явиться в штабі бригади в повній бойовій формі.

Там був представлений генерал-інспекторові. Очі уважні.

"От і добре, будете при мені. Позицію знаєте добре?"

"Знаю участок докладно!"

"Полковнику! Чи єсть толковий унтер, як просив?"

"Чекає, Ваше високопревосходітельство!"

Розглядає карту, показує місто, де почне оглядать позицію.

"Прикажіть подать коні. Прошу зайняться своїм ділом, я — своїм."

До мене: "Нехай подають вашого коня. Зброю, і все, що мішає, залишіть на місті. Карту маєте? Покажіть."

Подобалась більше розпрацьована цвітними олівцями і красками. В п'ять коней ідемо лісом, на лівий край бригади. На коні старий сидить добре. З лісу іде, де нам треба, глибокий рів получения, приспособлений до оборони на дві сторони. Генерал зсів з коня, на карті показав місто, де коні мають ждать, бо піде вздовж позиції вправо.

Мій вістовий те місто знав. Генерал пішов вдовж рову, я трохи збоку, а ст. унтер з трьома хрестами ззаду.

Ідем так втрьох. Німці часами стріляли по одинокому, а по 2-3-х — навіть з малокалібрової гарматки.

Зауважено і нас: одізвались стріли, близько свиснули кулі — генерал не здригнувсь! Помалу ішов і спішно, часом ставав, дивився на карту, щось запитував. А стріли не мовкли, кулі свистіли.

Крекчучи, спустивсь старий в окоп. Глянув я на 30-літнього унтера: той похилив легко голову, в цьому був подив і пошана.

В окопі командир полку склав належний рапорт, представив офіцерів ліво- крилової роти, звідкіль починалась інспекція позиції. Балакав генерал з офіцерами, солдатами, розпитував про позиційне життя, харчі, оглядав одежу, взуття, заходив в землянки, бліндажі, кілька разів казав розбуваться, показать ноги, онучі, білизну. Заглядав в стрільниці, щілини кулеметів. Мовчки записував в книжечку якісь замітки. З картою порівнював керунок огню. Зброї уділив чимало уваги: чи чиста, наоливлена.

Солдати відчули людину справедливу, що вимагає розумно, тримались досить спокійно. Деякі жалілись на невигоди, тягу до сім'ї, дітей. Це стверджував генерал, киваючи, потакуючи головою. Було далеко по обіді, коли в бліндажі правокрилового к-ра батальйону вибрано приказ: збільшить процент одпусків на довший час. Видать потрібну кількість чобіт та звернуть увагу на їх підчинку. Частіше мінять білизну і онучі. В землянках і бліндажах можна і потрібно тримать чистість.

Ще кілька дрібніших уваг. Інспекція, здається, випала не погано. Завтра — інспекція позиції другого полку бригади. Вертаємся тепер ровом. Хочеться їсти. Коні ждали близько.

Набравши одваги, звертаюсь до генерала-інспектора з просьбою оказать честь саперам і підкріпиться чим Бог дав. Згодився одразу.