В повітрянім бою 4 наших літаків з 8 ворожими збили один і примусили решту до одвороту.
Спеціально належить підкреслить умілість, одвагу та помисловість 3-ї саперної роти 33-го інженерного полку. Дякуючи будові надійної охорони в побудованих опорних пунктах, на штабній та Кладбищенській сопках, розбудові міцної позиції підставової наші страти в живій силі не значні. Бліндажі витримали і прикрили резервні роти при попаданню 220-мм фугасних гранатів.
Рішаючу роль в ліквідуванні атаки ворога на ключовий пункт оборони штабну сопку мав огонь з уміло побудованих непомітних капонірів. Перехресний кулеметний огонь знищив цілковито атакуючих.
В тім заслуга всіх офіцерів-саперів, а в першу чергу її командира…"
Дальше було представлення до нагород з піхоти, артилерії і нас усіх: офіцерів поіменно, солдатів поротно певною кількістю хрестів та медалів.
Списки на солдатів подаються після признання їх нагород. Полковник Ібрагімов уміє писать реляцію! Що нас похвалив, навіть перехвалив, не було дивним. На те реляція. Про одне промовчать, друге прикрасить.
Цей полковник — татарин з вищою освітою, загальною і військовою — де в чім був подібний до Нікітіна.
Не уживав, щоправда, "міцних" слів, та держався просто, доступно, знав поіменно всіх своїх унтер-офіцерів.
Не раз парився в нашій бані разом з солдатами, котрі віниками парили його на совість.
Збудував полковий театр, де щотижня була якась штука. Ролі жінок і дівчат грали солдати і офіцери. Його роти в резерві не так муштрувались, як займались спортовими змаганнями. Траплялось, що полковник грав в "городки" разом з солдатами.
Коли полк був на позиції, Ібрагімов з кійком з'являвся в окопах. Був він ростом невеликий, худий, борідка рідка. Лице темне, жилавий і рухливий, правдивий тип татарина, літ коло 50.
Шанували його підлеглі за добрість і заботу. Варто сказать, що Ібрагімов якось не дбав про своє убрання і обув. Шинелька стара, потріпана, чоботи збиті, трохи покривлені. Хоть видно, що робили добрі майстри.
Будучи в штабі полку та прочитавши під таємницею добре слово про роту і про себе, надумав подякувать почтивому полковнику.
Умовивсь трохи в дечому з ад'ютантом. Того дня послав до полковника свого кравця Гузія взять міру на шинель. Денщик мав принести чоботи.
Сукно і спід найшлись у каптенармуса, а про погони постарався ад'ютант.
Рано надів полковник чоботи, поправлені, добре вичищені, а ще через день Гузій поніс готову шинель доброго сукна.
Нібито робилось в таємниці, та Ібрагімов по погонах пізнав сапера, і справа вийшла нагору.
Задоволений Гузій склав рапорт про виконання завдання. Видно було, що мав щедру нагороду. При зустрічі Ібрагімов міцно потиснув руку, покрутив головою і нічого не сказав.
Бліндажі іспит здали. На штабній 220 мм-й ударив в ріг і не пробив до кінця тюфяк. Два других розвернули і розвалили частину окопу. Дорога на Кладбищенську міцно розбита.
Там знесло майже всі хрести, порозкидало кості похоронених. Бліндажі не нарушені. Головне те, що кінець (…) там.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спомини запорожця» автора Авраменко Никифор на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Військова служба“ на сторінці 63. Приємного читання.