Розділ «Військова служба»

Дорога поважно пошкоджена, стирчать поперебивані накатники. В бліндажі батальйону довідуємось, що, як почало темніть, група німців дійшла зовсім близько до сопки по кладці і всі були знищені огнем кулеметів в капонірах. Тілько кілька маузерів та офіцерська шапка зосталась на кладці.

Всіх ковтнуло без сліду бездонне болото. 11, що лежали в ярку на сопці, взято до полону. Батальйонний запевнював, що німці не посувались більше вперед. Одійшли в свої окопи.

В сторону плацдарму пішла розвідка — 10 чоловік з взводним — всі випробувані, обстріляні.

Пішов і я з сапером і унтером глянуть, що зробила з окопами артилерія. Ніч темна. Кладка ціла, ідем обережно, мох глуше кроки.

Рядом зарисувалась фігура — тут був початок окопу. Зайшли ми трохи з тилу.

"Де взводний?" — питаю тихо, поклавши руку на плече. А той як крикне: "Halt!" — німець! Сапер рубонув його лопаткою по голові, кидаємось щосили в ногах назад. Вилетіли ракети. Лежимо, притулившись до мокрої землі. Затріщали кулемети: один, другий; близько вибухи ручних гранат.

Кулі бзикають низько. Криє нас ніч. Ще вилітають ракети; тіло напружене. В голові думки: піде розвідка, загорне в полон.

Стріли стихають. Рачки скоро ліземо назад, аби попасти на кладку! Якийсь рух з лівого боку. Знову ракети і стрільба. Цим разом перед нами рої зелено-жовтих огників "дум-дум". Дорога повороту обрізана!

Довго лежимо так без руху. Глибокої ночі, коли стрілянина замовкла, долізла наша трійка до кладки і бігом до сопки.

Мокрі, обліплені болотом, переживаючі страх смертельної пригоди. Чашка гарячого чаю поправила самопочуття. При залізній печі парує, сушиться одежі, тепло розходиться по тілі, реакція напруження хилить до сну.

З'явився і взводний, що вийшов в розвідку раніше. З ним близько півсотні з трьох островків правої сторони. З того боку розпочав взводний розвідку. Артилерія не била по тих островках, тільки кулемети з Стобихви.

Були забиті, багато ранених. Хто міг, дібрався до очеретів і там просидів до ночі. Всі, що вернулись, — мокрі, голодні, виснажені, без зброї. З півсотні добралось ще за ніч до Кладбищенської, більшість ранених.

З 350-ти при трьох офіцерах урятовалось 100. Решта згинула або дісталась до полону.

Досвідчений, розумний п. полк. Нікітін мав рацію. Мудрий полковник Ібрагімов не повів свій полк до контратаки одбивать плацдарм. Свідомо не виконав приказу.

Реляція бою написана так, що не можна було ні до чого причепиться. Гірка правда, підсолоджена моментами одваги, твердості оборони, ділання артилерії, добре слово для саперів.

Реляція, котру читав, була така: "… вересня… години противник повів огонь великої сили з масованої артилерії, в тім не менше 150 тяжких гармат найбільших калібрів, застосувавши газові снаряди в великій кількості.

Головна маса огню скерована на окопи плацдарму за Стоходом, опорні пункти на сопках штабній та Кладбищенській; дальші і ближні резерви, становища наших батарей були предметом обсервації з літаків та аеростатів. Після довгої артилерійської підготовки противник заатакував розбиту позицію плацдарму, боронену нечисленними живими остатками двох рот.

Живі з боєм одійшли на головну оборонну позицію. Всі частини вели бій з одвагою, гідною найвищої оціни. Підкреслюється геройська постава обсади плацдарму, що в упорнім бою стратила 70 %.

Резерв на штабній сопці цілком знищив коло двох рот ворога, не поносячи страт та беручи полонених.

Атакуючі дійшли до самої сопки, де згинули. Наша артилерія провадила цільний ураганний огонь по живій силі і ворожих батареях. Стверджено при тому значне погашення огня ворожої артилерії.