В нашій армії поляків було немало. Серед них — командири корпусів, дивізій, полків, з великими нагородами.
Замітний був патріотизм, національна свідомість, починаючи од рядового, кінчаючи генералом. Ми цього не мали.
Українці становили переважаючий процент в кадрі унтер-офіцерській, в масі кінноти і гвардії.
Виділялись дисциплінованістю, почуттям обов'язку. Національна свідомість слаба, приглушена 250-літнім гнітом московських царів, ступневого нищення об'явів культурно-народного почуття і свідомості, особливо од часів Петра І до остатніх днів. Тепер же заборонено і затиснено петлю над початком відродження, викликаного революцією 1905–1906 років.
В цім керунку не видно ніякого найменшого проблиску. А ходять чутки про повстання в армії польських національних частин! Того у нас і в думці немає. Треба глибше, пильніше прислухуватись, придивляться, шукать відповідь на повстаючі питання.
Роздивляться за своїм містом в перспективі подій, на Андрієву думку, недалеких.
В Києві набув чорну легку замшеву куртку на дрібнім хутеркові. Для саперів — повну валізу папіросів і тютюну.
З дому везу з 30 кг переважно ковбас, шинки, печива та солідну сулію пахучої міцної наливки.
З Києва до Маневичів вертаюсь етаповим потягом. З одпуска вертаються на фронт солдати і офіцери.
В купе на чотирьох їде нас десяток з різних частин. Як в припадковим знайомстві, початкові розмови уривані, потроху розширюються. Каждий має що розказать з особистих переживань в минулих боях, з вражень про одпуск.
Головне питання — "Коли кінець війни?" — викликає друге: "Як буде після війни?" Висновок загальний: "Як є тепер — не може зостатись".
До розмов не мішаюсь, слухаю, що говориться, уважно. Загальна думка, що "війну треба кончить найскоріше".
Було переконання, що при теперішнім стані армія сильніша, ніж була ще недавно. Наступ треба провести на всіх фронтах одноразово. Котрийсь оповідав про страшливі наслідки труючих газів, особливо де не було добрих масок.
Другий кинув знехіття: "Якби Миколай Миколайович зоставався Верховним Головнокомандуючим, давно розігнав би всяку нечисть, що вертиться коло царя. Не тільки Південно-Західний, а всі фронти ударили б разом. Були б ми тепер на Бугові, а може, і на Віслі, а не топились та плісніли в поліських болотах!" Хтось ще додав: "Гострий він, та на війні розуміється, — повний генерал, має вигляд! Цар — тільки полковник, може, людина хороша, так цариця німкеня. Вертяться там німці, а відомо, що жінка може?"
При цариці появився якийсь темний мужик-знахар Распутін. Уміє лічить таємну хворобу у наслідника, котра для малого смертельно небезпечна. Ліків на неї медицина не знає.
Распутіна, п'яницю з темним минулим, уважають в вищих кругах мало не святим. Вплив і силу має таку, що по його протекції навіть міністрів назначають чи міняють. Жінки і дочки найвищих титулованих осіб цілують руки цьому шарлатанові, хабарникові, пройдисвітові.
Аж голова гуде од таких розмов! Вірить не хочеться. В тім, що чув, виджу зв'язок з словами Андрія. Ще не розумію добре, одначе щось каже: "Іде. нове, неодворотне…"
* * *З Маневичів заїхав в штаб полку. Дуже зичливо прийняв полковник Буйко. Він киевлянин, розпитував про життя в Києві, був там давненько. З шт. — капітаном Петровим привітались по-братерськи. Сказав під секретом, що жде мене невдовзі добра несподіванка. В штабі довідався про високу оцінку праці 3-ї роти командуванням 77 і 100 дивізій.
Дістав орден Св. Анни III ступеня з мечами і кокардою. Анна і Станіслав III ступеня і вищі не лічились нагородами бойовими, а черговими за перебування на позиції. Бойові були: "Анна IV ст.", червоний темляк на шаблі; "Володимир" з мечами III ст. і вище; "Золота зброя", жовто-чорний темляк до шашки. З позолоченим ефесом і білим хрестиком Св. Георгія, вправленим в верх ефесу.
І хрест Св. Георгія IV ст. і вище — найвище одзначення. Георгія III ст. міг дістать офіцер в чині найменше підполковника. II ступеня був нагороджений тільки генерал ІОценич за здобуття сильної турецької кріпості Ерзерум. Орденом І ступеня в Російській армії нагороджено кількох найкращих.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спомини запорожця» автора Авраменко Никифор на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Військова служба“ на сторінці 58. Приємного читання.