Розділ «Військова служба»

За першим разом мало що і роздивився, треба було часто козирять. Проте побув коло адміралтейства, в величнім Макіївськім соборі над Невою, узнав дорогу до Ермітажу та музею Олександра III. Там постановив побувать наступним разом цілий день.

Це не Харків! Очі розбігаються всюди, не можна зібрать разом вражень і уваи.

Про своє перебування в Петербурзі написав додому не одразу, а як трохи обізнався. Андрій трохи розсердився, а вкінці порадив пошукать зв'язку з Українською студентською громадою. Прислав адрес Тоні Гладунівни, що тут кінчала тоді вищі жіночі курси. В тих часах до інших вищих шкіл жінок не приймалось.

На тих курсах разом з Гладунівною студіювала Ганна Панасівна Кугаєнко з Олександрівська. Обидві мали стать мені в пригоді. Старші од мене, свідомі українки, пов'язані з рухом революційним.

До їх також мав зайти, але не спішив з цим тим часом. Другим разом через тиждень — нова перепустка. На біду, діжурним офіцером був Ушаков. Цей непорушний флегматик-педант обходив виходящого та повертав на всі боки не менше двадцяти разів. Засував пальці за пояс, нагинав голову до чобіт, чи нема якої плямки, знімав невидиму пилинку. Майже обнюхував. Камінне лице рідко міняло вираз. Коли порушувались трохи густі русяві вуса, підбиралась солідна нижня губа, а голова похилялась набік — означало то задоволення і… усміх.

Виходилось од Ушакова, як з бані, і тільки на вулиці верталась рівновага Більше кінчалось сакраментальним і безвиразним: "А вот, юнкер, я вам отпуска не дам". Кінець. Крапка.

З Ушаковим жартів не було чи то в таких випадках, чи в праці. Одначе нале жить і те підкреслить, що не жалів часу на пояснення найменшої дрібниці, не вимагав скорого виконання, цінив розуміння речі і добре виконання. Не любив і не мав надскакування, зо всіма однаковий: чи то буде генеральський син (були!) чи незаможний, шукаючий знання і хліба юнкер.

Сумлінність була прикметою усіх професорів школи од капітана до полков ника. Те саме можна сказать про інструкторів-майстрів, кухарів, обслугу. Школа стояла високо.

З предметів нефахових повторювався курс математики середньої школи з доданням вищої — "інтегральноє і диферціальноє ісчісленіє".

Надзвичай цікаві були лекції воєнної психології. На превеликий жаль, було їх мало. Креслення і рисунок займали поважну позицію. В'язались з топогра фією і інженерією.

Тут розвивалась ініціатива, набувався організаторський хист. Несподівано родився талант художника, що пізніше ішов до Академії мистецтв, кінчав, здо бував розголос.

Крім предметів спеціально потрібних для офіцера інженерних військ, дохо дили лекції з артилерії, кулеметів, піхоти: тактики і стратегії. Вспільного ділання всіх родів зброї. То значить коротко пояснялась артилерія — польова (наглядно), кулемети, піхотні вправи. Зв'язок входив в нашу безпосередню науку — телеграф і телефон.

На другім році науки наступав поділ по спеціалізації. Виділялись в сапери, понтонери, мінери в кріпості, залізничники, телеграфні і прожекторні роти.

Час ішов скоро; ще рік — і по школі. Вибрав саперні батальйони. Тут хіба най — більше можна добуть знання в будівництві, зв'язку.

А тягло мене власне будівництво. Сапер був одночасно будівничим, дорож ником, мостовиком, а навіть залізничником.

І так, я на другім курсі взводним старшим портупей-юнкером в 1-й роті. Іду добре між кращими. На мраморну дошку попасти не надіюсь і не претендую. Але… маю певні можливості.

А ці можливості такі: хто остається в армії, має право вибрать собі каждий батальйон чи полк, включно з гвардійськими. Міг також на час літніх лагерів просити приділу до каждої військової одиниці.

З останньої можливості скористав і "для практичних цілей" був приділений до лейб-гвардійського полку тяжкої кінноти — кінно-гренадерського в Петерго- фі, де був царський двірець з славними фонтанами.

В цім полку одбував службу мій свояк по лінії Зубів. Тим часом пізнав столицю, а властиво ті міста, де можна побачить найцікавші історичні пам'ятки та багатство культурних здобутків.

Пізнав також немало цікавих людей.