Розділ «Військова служба»

Училище одвідували різні високопоставлені військові особи. Начальник інженерних військ генерал-інженер князь Туманов. Командуючий військовою округою великий князь Миколай Миколайович — дуже високий, худощавий, фігура і хід кіннотчика.

Одвідав і цар. Трохи розчарував його вигляд! Нічого з величності, середнього зросту, скромний полковник, без звізд, горностаїв, в мундирі гвардійського пішого полку, широких козацьких шароварах. Серед оточення генералів в мундирах; капаючих золотом, поблискуючих самоцвітами звізд, орденами, виглядав не дуже імпонуючо.

Спокійне лице, уважні, великі сірі очі, гарно підстрижена борода. Пройшов перед вишуканими юнкерами близенько, каждому заглянув в очі, зичливо, приязно. Коли заговорив спокійним, приємним голосом, зникло нервове напруження. Не можу слово в слово повторить короткої мови наставления. Зводилась до того, що сподівається нас бачить в недовгім часі офіцерів, одданих службі Батьківщині. Наставляв пильно прикладатись наукам, аби бути гідними заслуженої, знаної на світі слави руських воєнних інженерів.

Ні! Сто раз ні! Ця людина тираном і кровопивцем буть не може!

Надходило літо. Війська Петербурзької округи, а з ними і військові школи вибирались в лагері, де одбувались маневри менших і більших одиниць.

Кінчались ці маневри загальним оглядом-смотром, так званим красносельським парадом, котрий одбирав сам цар в оточенні найвищих державних достойників. На цей парад з'хжджалась вся столиця подивиться на марш десятків тисяч військ Гвардійського корпусу і всіх військових шкіл, зібраних в "полк воєнних училищ". До цього параду в кінці лагерів шикувалось з великою старанністю, щоб все було гаразд.

На лагері виїхав з Гвардійським кінно-гренадерським полком як командир кінно-підривного взводу. Перед тим кілька день зайняли приготовления, обізнання. Цей полк мав свій початок коло 1660 року, коли після смерті Богдана

Хмельницького почалась на Україні епоха, названа Великою Руїною. Люди кидали насиджені міста і переселялись на територію Московщини. Так повстала Слобідська Україна і козачі слобідські полки, переважно кінні: Харківський, Чугуївський, Ізюмський, Сумський, Охтирський, Павлоградський. Пізніше названо їх гусарськими, а Ізюмський — кінно-гренадерським. Ще пізніше повстав другий Ізюмський гусарський полк. Пам'яткою початків в полковому музеї стояла хвацька фігура козацького сотника в кунтуші, шапці-кабардинці, з кривою шаблею, пістолями за поясом, в широченних штанах і жовтих чоботях.

Полк тяжкої кінноти мав доборовий людський і кінний матеріал. Приймались вибрані з мас хлопці не менше 80 кг ваги, 90 % з України. Так само коні сил ної будови, високі, всі вороні або карі.

В чорній уніформі, блискучих лакерованих касках, узброєні в списи і тяжкі прямі мечі, полк видавався грізною неодолимою силою.

Як у всій гвардії, командирами полків були генерали, дивізіонами командували полковники.

Офіцери переважно з знатних родин, матеріально незалежні. Каждий мав, крім службового, власного коня доброї породи. Шамерування на мундирах серебряне.

Командир полку — генерал, барон з прибалтійських німців. Поважний процент офіцерів мали титули: князь, граф, барон.

Вирушення в лагерь, життя в наметах, свіже повітря в сосновім лісі, трохи послаблена дисципліна одбились на людях.

Початкові полкові вправи, недалекі марші виконувались охоче, весело. З підривниками перевів пару усних лекцій, кілько показових вибухів піроксиліну.

Раніше прислано з дому шаблю, просив про це усильно. Хотілось трохи нею похвалиться, а може, і блиснуть на великім смотрі.

Багато часу ужив на фехтування. За учителя мав поверхстрокового вахмістра Кржемінського, першорядного рубаку. Щодень пробувався з ним на еспадронах, пізніше на палашах. Рука і око вироблялось скоро, певно, було щось вродженого. Далеко було до Кржемінського, проте з іншими йшло цілком добре, з чого більше мене був задоволений Кржемінський, не жаліючи вказівок.

Шаблю жалів уживать, щоб не пощербить. Палаші тяжкі, з виборової сталі. Зрештою спробував, просив тілько вахмістра легше наносить удари. Голову і все тіло забезпечувала сітка з сталевого дроту — каска на голову і потрійне брезентове убрання з ватою. На велику радість, шабля приймала палаш легко, по кривому вістрі одлітав він вбік; на момент противник одкривається і не успіває одбить мого удару!

Того мало. На шаблі ні найменшого знаку, а на палаші зазубини! От що значить старинна дамаська сталь, є за що її цінить.

Кормились гренадери ситно, хліба і м'яса доставали більше норми в інших полках. Каждий майже командир ескадрону з власної кишені докинув на кухню. Коні вилискували, маючи під достатком харчів і пильну старанність. Про харчування офіцерів нема що говорить. Закуски, вино, чарка-дві горілки, три-чотири дання — це обід. Рано, так, як в нашій школі, - чай, булка з додатками, з собою в по ле булка така сама, до манерки, як хто хоче, чаю, кип'яченого молока, компоту