Розділ «Військова служба»

2. В Великому театрі перший раз в житті побачив і почув оперу. Був високо "на гальорці" — між студентами, солдатами та всяким незаможнішим людом. Враження трудно окреслить. Голоси і танці прехороші, а що воно означало — не розібрав, бо мало що чулось слів. Проте бив в долоні усердно, як били кругом бувальці.

3. Багатий обширний ботанічний сад. Тут представлено тисячі різних дерев, кущів, рідких розкішних квітів, трав з усього земного глобу. При гарно допити — нованих алеях-доріжках та над ставами вигідні лавки.

Є тихі куточки над ставками, що можна спокійно посидіть, надивитись на не — знані і знані квіти та рослини.

4. Зоологічний сад, якому рівного не прийшлось потім бачить. Його розміри позволяють жить тваринам і птиці в умовах близько натуральних.

В однім місті зебри і всякі антилопи гонять, як вітер, на 100-гектаровім просторі. В другім — сніжно-білі ангорські кози між високими скелями. Одна на найвищім камені стоїть в граціозній позі, наче з'ява з казки.

Довірливо, як діти, підходять до високої сітки сарни, поглядають чарівними очима на дітвору, що не менше гарними захопленими очима слідкує, як сарни беруть з рук те, що мама чи тато достає з купленої торбинки.

Царство обезян од орангутангів до малюсіньких макак. Тут огидні мандрили, такі ж паскудні павіани і забавна мила дрібнота. Дітей тут найбільше, галасу тоже. А що вже різного хижого звіра!

Атракцією саду являються дикі коні-тарпани, звані кіньми Пржевальського, та степові антилопи.

Тут був величезний пітон і крокодил. їх поміщено окремо в завше теплій кімнаті.

Всі види медвідів, а їх багато, мають вигідні поміщення, а завше силу гостей, що кидають різні ласощі.

Хіба все, що живе на землі, в воді і повітрі, тут зібрано! Десь бачив подібні варунки в зоологічнім саду, хіба в Вроцлаві. Тільки розміром він втроє чи четверо менший.

Любив і сюда ходить. А вже найчастіше — до університетського, рядом з казармами. Тут немає атракцій, зате багато диких кутків, котрі любив завше, аби буть на самоті.

Одного разу, сидячи на лавці в далекім кутку саду, несподівано побачив свого учителя з класів.

Зробив він рух рукою, щоб не вставать, і присів рядом. Був то поручик С-кий. Високий, стрункий, дуже красивий з лиця і постави.

Довідавшись, що нікого тут не жду, одразу перейшов на зичливо-приязний тон.

Запитав, чи подобається військова служба, які маю плани на майбутнє, про сім'ю, матеріальні умови. Просив буть одвертим, забуть про різницю, що нас ділить.

Потроху все про себе розказав, промовчавши свою політичну пригоду. С. дуже уважно вислухав, ще давав кілька запитань. Був захоплений моєю подорожжю Дніпром.

"Значить, в перспективі дальша наука?"

"Не іначе".

"Розказали Ви про себе, послухайте мене".