Розділ «Військова служба»

З саперів, які мали рік служби, добре письменних, справних в муштрі, здорових та поставних, виділено групу класників.

Це властиво школа для будучих унтер-офіцерів і ділиться на більшу — саперно-підривні, і меншу — мінерські класи.

Класники містяться в окремім поміщенні, опікуються ними офіцери-учителі та виділені старші підофіцери-інструктори. Тут відношення підкреслено ввічливе, дисципліна розумна, а вимагання загострені як в науках, так і в муштрі.

Особлива увага звернута на вправи гімнастичні, легку атлетику. Класники убрані в допасовані мундири і чоботи. Фуражки без козирків.

Мундири і штани чорні, на погонах з червоною випусткою — серебряна цифра 7, схрещені лопата з киркою.

Офіцери мають погони серебряні з золотими зірками і саперською одзнакою, фуражки з темно-зеленого сукна з чорним оксамитним околишом і червоною випусткою.

У підофіцерів серебряні басони на комірі і рукавах та срібні нашивки на погонах. Взагалі уніформа саперів була скромна, а одночасно підкреслено красива.

Піхота, кіннота та артилерія мали погони золоті. Гвардія носила серебряні.

Кормились сапери добре, ситно. Одночасно багато залежало од кухаря, а в каждій роті був свій.

Підкреслить треба загострений контроль діжурних по кухнях, а особливо службового офіцера батальйону, котрі слідили за кількістю і якістю уживаних продуктів та смаком обіду і вечері.

Класники мали певні привілеї. Наприклад, можливість частішого виходу до міста, отримання в першу чергу обіду.

Заняття теоретичні провадили офіцери, а дещо інструктори. Входило в програму пізнання матеріалів: що до чого служе, що з чого робиться. Пізнання шанцевого інструменту, носимого і возимого, чим що виконується, до чого служе. Наука про порох, динаміт, піроксилін, тол, їх складники, спосіб уживання, приготовления зарядів, мінування. Уміння читать топографічні карти, зробить щкіц- нарис терену, розуміється, початки до ширших відомостей про топографію.

Пізнання всякого роду окопів, траншей, уміння їх виконать на ґрунті і правидлово розставить робочу силу. Пізнання польових мостів для піхоти, возів і артилерії. Одночасно виучувалась назва елементів та послідовність будови. Доходило до всього накреслення до каждого предмету належних рисунків, хто як потрапив.

І о диво! Почали ці заняття мені подобатись. Непомітно втягся в них і замітно почав виходить на перше місто. З охотою працював лопатою, киркою, сокирою, пилкою. Робив заряди, запалював їх чи то на гас, чи машинкою Сіменса електричною іскрою. Подобалось тут все. І як вибух перебиває товсте дерево, як заряд пороху далеко викидає 30 пудів каміння, як скоро складається і розбирається або нищиться міст.

Научився практичним способом облічить ширину ріки, провалля, робить шкіц терену. Перестало бути неприємним салютування, з приємністю козиряв своїм викладовцям і інструкторам.

Мав з гімнастики і стрільби добрі ноти. Рисунки найкращі. За те дістав на неокреслений час перепустку до міста.

З перепустки користав в каждий вільний час. Неохотно бував всередині міста, треба було "козирять" весь час направо і наліво, а часом ставать "во фронт" перед безпосереднім командиром роти і взвиш, то перед каждим генералом, а було їх немало.

В Харкові є на що подивиться!

1. Музей ізящних іскуств. Не такий, як, скажемо, Третьяковська галерея в Москві або Ермітаж чи Государственний музей імені імператора Олександра III. Проте є в нім скульптури і картини найзнаменитіших своїх і чужоземних митців. Тут і Антокольський, і Рєпін, Айвазовський, Шишкін, Ге, Васнецов, Куїнджі, Левітан, Нестеров і багато-багато інших широко знаних. Чужоземних митців не пам'ятаю.

Любив тут бувать, як і в університетській церкві, що була рядом з музеєм, а співав чудесний академіцький хор.