Розділ «Військова служба»

На яких 5–6 км в висоті 300 м така надзвичайна стислість прицілу! Недаром артилеристи академіки!

Не припоминаю докладно числа, коли пришилось пережить

Другий раз страх, розгубленість і безрадність

Над позицією німецькі літаки почали літать на нашім участкові щодень. Робили неглибокі круги, змінялись, і так од ранку до вечора. До їх навіть привикли.

Були малі, звинні, з збільшеною скорістю. Вернувшись з нічної роботи, ліг поспать в наметі. Було тепло, повітря пахуче. Заснув каменем і прокинувся… на землі. Намет десь одкинуло, в повітрі дим, густа курява, сильні вибухи, крик, біганина. Під руку попали чоботи, штани.

Що робиться? Знову ріжучий свист, вибухи. Кинувся набік, простягся під товстою сосною. Руки трясуться, ноги не попадають в штани. Якось натяг штани і чоботи. Лежу так, притуливши голову до пня, вгорі ревуть мотори, хлопають вибухи шрапнелів. Вибухи затихли. Зриваюсь утікать десь, де біжать люди і коні. Трохи притомнію. Вгорі виджу громаду літаків, коло їх білі вибухи шрапнелів. Ще трусить тіло страх, а вже будиться цікавість: "Може, хоть одного зіб'ють".

Так стою сам, задравши голову. Щось в верхах близьких сосен зашелестіло, а в долоню над очами сильно ударило. Рука упала, оніміла, болить неймовірно. З страхом глянув — крові не видно. Тільки біла ямка, котра починає темніть і напухать. Біль розходиться до ліктя. Вже не чуть моторів вгорі. Осідає курява, слабне тяжкий дух смороду вибухів. Сиджу коло своєї землянки без шапки, блузи і пояса. Лівою рукою піддержую праву, долонею догори.

З'являються люди, хто з землянок, хто побіг далі. Єсть Петров і Романов, прибіг фершал. Долоня і пальці синіють, товщають в очах.

Догодила так своя "протильотнича". Тяжка, кругла, свинцева куля з великої висоти попала в руку. Не мала сили пробить, була "на ізльоті", одначе контузія од неї болюча. Кість тоже тріснула, тепер там замітний горбик. Відро холодної води, біль трохи лагідніє. Щось Білоус приклав, посмарував жовтим, перев'язав, зладив темляк. Вийшло з того донесення: "Поважна контузія правої руки в часі бомбардування з 19 ворожих літаків. Контужений зостався в рядах…" Це має свою вимову і вагу. Підкреслює одвагу і розуміння важності служби насамперед.

Одвага? Якби хто знав мій звіриний страх і безрадність, як лежав під деревом!

Батарею № 3 німці вислідили. Була вона об'єктом бомбардування. Не мала ніяких страт, як і найближча до неї наша рота. Бомби впали на польовий шпиталь, на сусідську. Забили двох, покалічили понад десять, забили 12 коней і покалічили коло 30.

Одначе скоро перенесено десь батарею № 3. Польовий шпиталь зник. І ми довго міста не нагріли.

Рука не довго боліла і лежала на темляку. В тім стані з одним взводом виїжджав. срочно на ст. Маневичі. Зробили там два довгі надійні бліндажі для тилового шпиталю і інтендантства.

Лікарі прискорили лікування руки, злагодили біль. З уваги на тріснуту кість треба було ще користать з темляка.

Вертались щедро обдаровані медичним спиртом, салом, ковбасами і білим хлібом — шпиталь і інтендантство оцінили труд.

Потрійний запас везла громадка одеситів, певно, обіграли когось з медицини.

По повороті довідались про перенесення разом з 77 і 100 дивізіями далі на північ.

Тут власне наступила реорганізація. Прибули Харченко, Сікованов і Гонін. Тут гостювала дочка Кавказу, дружина пор. Петрова.

Під Стобихвою

Нове місто, де перенеслась рота, не різнилось од попереднього. Густий старий ліс доходив до болота Стоходської долини.

Ліс цей давав надійне маскування, першого класу будівельний матеріал. Kpiм сосни і ялини, росли тут дерева листясті, на невеликих прогалинах нависали широкою короною могутні дуби. Місцевість вища, ніж під Смолярами. Де-не-де піскові горбки, названі сопками. Стара дорога підходе до боліт і гине. Далі замітно вузьку, до 4-х метрів, смугу затопленого проходу з ліщини і лози, котрі густо ростуть на краях лісу і на берегах річки. З правого боку дороги в одлеглості Уг км од болота — кілька напіврозвалених будинків села Бережниця, спаленого недавно в часі бою. На другім боці з правого боку глибоко врізається в болота широкий і високий горб. На ньому виразно виступають напіврозвалені муровані будинки, високі старі дерева. Це містечко Стобихва.

Долина широка, має сітку протоків. Між тими протоками рідке, бездонне болото. Навіть очерет на нім не росте.