Розділ «Військова служба»

Позитивним було щораз збільшування довозу амуніції і одержання на зиму теплої білизни, ватяних штанів і курток, знаних широко пізніше під назвою "кухвайка", потім "фуфайка".

Позиція назагал спокійна. Часом кілька разів вистрелить гармата, прострочить там і тут серія кулемету. Вночі багато ракет.

Перший і остатній раз навідався в 3-тю роту полк. Левашов. Рота гарно виглядала, похвалив, задоволений. Кузьма приготовив смачний, як завше, обід. Сьогодні моя черга йти на позицію.

Спільний обід у Мержанова. Великий, масивний Левашов, випростований, має на лиці такий вираз вищості і пихи, що гнітить, як тягар. Ціде кажде слово. Мержанов, ад'ютант шт. — кап. Нехаєв мають вираз готовності. Встаю і прошу дозволу вийти приготовиться до вимаршу на позицію.

"Ви малорос?" — питається Левашов. "Українець," — відповідаю. Чую в собі, як збирається злість. "Ага! Так приготовтесь к переводу, у меня не останьотесь!" — "Слухаю. Можу йти?" — "Ідіте." — "Чортова кукла, дерев'яний болван! Чхав я на такого ком-ра!" — лаюсь так про себе, чуюсь ображеним несправедливо. До людей привик, зійшовся з піхотним начальством — і от маєш!

От воно — те, що ділить людей. За таким командиром, як Левашов чи Мержанов, солдат не піде!

На цю тему балакаю другого дня з Романовим. Милий Леонід Митрофанович голосно розсміявся. Кажу, що чую, і про свій замір зложить рапорт про перенесення, не буду ждать, поки це зробе Левашов.

Романов дивився на положення іншими очима: "Левашов — говно людина, Нехаєв — підлиза-кар'єрист. На нашого Мержанова лічить не приходиться, Грач йому дивиться в очі. Можуть тобі чинить пакості, ганять на невдячні роботи, а перевести — це ще баба надвоє ворожила.

Те, що Левашов — граф, аристократ, ще не все. Чхай на нього! Од чого маєш право офіцера і розум?

Добре обміркуєш, переживеш Левашова, Мержанова і підлизу Нехаєва. Люди тебе люблять, я з Воробйовим тоже — це важніше!"

Молодий, на око ніби легкодух, а от найшов слово потіхи і поради. Маю в ньому надійного спільника, вірного приятеля.

^ ф ^

Перед Бучачем австрійці мали висунутий за Стрипу, добре і міцно побудований Те-де-понт — передмостове укріплення. Широкий пояс дротяних загород на стальних кіллях надійно прикривав позицію. Дріт густо наїжений гострими зав'язками — не можна перерізать нашими ножицями, призначеними до цієї цілі. Було там багато кулеметів. Два мости в'язали це укріплення з головною позицією.

З лівого боку, близько австрійських дротів, од Стрипи ішов яр, завертаючи вздовж позицій на 250–300 м. Крутіший другий берег утворював "мертве поле", де кулі переносило.

Ярок той надавався до скуплення поважної кількості піхоти, близько австрійської позиції на випадок атаки.

З топографії терену належало припускать, що помнянутий ярок може буть замінований австрійцями, як не раз траплялось.

Робилось замінування дуже скоро і густо.

Впоперек сподіваного руху противника були вбиті малопомітні кілки, часто залізні. В однім з кілків — кільце. Тонесенький стальний дріт, міцно прив'язаний до одного кілка, проходив в кільце другого і прикріплений до запальника в'язки кількох гранатів з товстими, надрізаними боками.

В траві замінування достерегти дуже трудно: пелена снігу до 30 см кілки покриває.

Нога, зачепивши дротик, визиває вибух міни (…).