Розділ «Військова служба»

При підношенні кілля, звоїв дроту, забиванні довбнями кілків те саме — за півроку нічого не зробимо тим темпом. Мене як і не примічають, свого офіцера трохи толерують. В чім річ? Що робить? Раджусь з тим офіцером. Він старший літ на десять, Георгіївський кавалер, дещо пояснив і чимало цікавого розказав. Коротенько це подаю.

Всадники, так їх офіціально називають, прийшли в дивізію з своїми звичаями, поглядами, лікарями-знахарями, муллами, бо всі магометани. Великого князя прямо боготворять, ідуть за ним або куди направить без застережень. Магом тан чимало і між офіцерами. Всі всадники хоробрості безмірної, в рухомій війні помислові, хитрі, находчиві. Багато напсули крові німцям і австрійцям, а собі добули слави. Придивіться: що другий має як не хрест, то медаль "За храбрость". Ордени дуже люблять, стараються їх роздобуть всяким способом.

Для їх була приготовлена певна кількість хрестів з півмісяцем і зіркою, вмісто св. Георгія на коні зі списом.

Отож з цього поводу випало велике непорозуміння, мало не бунт! Перший раз одбувалось нагородження хрестами і медалями групи відважних всадників. Полк зібрався, як водиться, на цей урочистий момент.

Особисто великий князь причепив ордена, полк оддав гонор своїм першим кавалерам. Раптом крики протесту, незадоволення!

"Зачэм обман! Зачэм мэсац? Давай Єгорку Джигіт!" "Джигітом" у горців і козаків звався найсправніший кіннотчик. Не помогли пояснення, умови: "Давай Єгорку Джигіт, забирай мэсяц!" Заспокоїлись, як прислано потрібну кількість хрестів з штабу корпусу по срочному запотребованню вел. князя.

Горці як діти. "Зачэм плохой война? Моя шашка рубі, кинджал рэж, винтовка стрэляй! Дира сиди — плохой война!"

З того часу зникли хрести з півмісяцем і зіркою. Були випадки і такі. Приводе всадник полоненого ним офіцера — за це належиться хрест. Виходить в тім випадку к-р полку, дякує, обіщає орден. Всадник кричить: "Давай Єгорку!" Той пояснює: дістане хрест за день-два.

"Давай сичас!" — "Сейчас не імею, получиш пізніше." — "Нэт Єгорка — нэт плэнний офіцер!" Блиснула шашка і знесла голову полоненому… Рубали всадники знакомито, безпомильно! До речі, кавказці до всіх звертаються (…)- "ти".

В умовах позиційного життя всадники робили виправи до австрійців, приводили полонених, притягали кулемети, а навіть малу 4-см гарматку.

Робили це без відома начальства на свою руку. Все для "Давай Єгорка!" Розуміється, не завше була удача. Траплялось інакше, були ранені і забиті. Не було випадку, аби которий попав до полону. Ранених виводилось, тіло забитого виносилось, як веліли Аллах і його пророк Магомет.

Ці візити підносили чуйність австрійців, кидали вони багато ракет, пускали кулеметні черги.

Все ж таки ходили. Мали очі днем соколині, вночі совині. Рухи кота і лиса.

За тиждень троє моїх ранено наслідком виправи чеченців. Прошу про видання категоричної заборони самовільних виправ, а разом заохотить всадників до кращої праці.

Такі прикази були видані з добавленням, що за добру поміч саперам при укріпленні позиції будуть давать нагороди, як за одвагу в бою чи здобуті трофеї.

Помогло знакомито! Сапери не пізнавали вчорашніх "лодарів"! Працювали старанно, охоче. Були сильні, меткі, понятливі. Одночасно починали на нас дивитись прихильніше, слухались.

Верхом признання своїм було поклепання якогось черкеса чи інгуша по моїй спині з привітливою усмішкою білих вовчих зубів.

Скоро поставлено дротяну загороду в 8 рядів. До повного профілю доведено окопи. В той час дошки пилялись од ранку до вечора. 30 з сокирами і пилами валили і обробляли товсті дерева. Під надзором Соловйова, Міллера, Джуха і малозамітного малого Путермана, одесита-жидка, копались великі глибокі котловани під бліндажі. Копались вони 20–30 м од передового окопу, а получались з ним глибоким ровом. Тут Путерман випередив усіх!

Коли закінчено перший бліндаж довжини 40 м з двома виходами, отоплениям, столами, лавами, де можна полежать під надійним потрійним покриттям з 40-45-см колод та земляним валом 2 метри, а другий кінчався, почулось не одне "Ва-х!" задоволення. І це було для нас приємним. Будова бліндажів зайняла два тижні. Землянки для офіцерів під таким самим покриттям (…) 2Угм мали підлогу і оббиті тонкими дошками стіни і верх. В бліндажах стіни оббито на 1 м. 6-дюймова, а навіть 9-дюймова артилерія не була страшна.

Становища кулеметів, пункти обсерваційні виложено мішками з землею. Кінцевою роботою було виложення земленосними мішками стрільниць та поставлення по всій позиції перекриття з тоншого дерева, т. з. козирків з 20 см покриттям землею.