Розділ «Військова служба»

З одного боку тяжкий випадок несубординації, за що суд видає найсуровіший присуд кари, з другого — риск, викликаний потребністю ситуації, підтриманням військ, що бились коло Августова з правого боку, по Нарві коло Візни і Ломжі з лівого.

Осовецька дивізія блискуче виконала взяте на себе завдання. Держалась до часу, коли з обох боків німці проломили опір, загрозивши Осовцеві повним окружениям.

В найбільшім порядкові одійшла, зірвавши кріпость і збираючи поважні запаси амуніції і харчів, іншого військового запасу, який могли вивезти свої, і зібрані средства транспорту.

Крім того, понад 1500 полонених в боях йшли в одходячій колоні. Комендант звався ген. Берг, нач. гарнізону ген. Михайло Омельянович-Павленко, георгіївський кавалер Японської війни.

Судив його суд за невиконання приказу старшого безпосереднього начальника і осудив би, якби не вставлення великого князя Миколая Миколайовича. Вигнав він од себе Берга. Ген. Омельяновича-Павленка з перебитою рукою на темляці, інваліда на завше назначено інспектором військових шкіл Одеської округи.

Повстало тих шкіл з скороченим курсом багато для піхоти, пара для артилерії, в Києві — Олексієвська інженерна. З генералом Омеляновичем-П-ком спіткаюсь в інших обставинах і ближче.

В своїм тяжкім драматичнім одвороті армія не здеморалізувалась. Ар'єргардні частини здержували насідаючих німців і австрійців контратаками на багнети. Страти понесено великі. Викруглились в цих боях кадрові частини. Та не було випадку масового оддавання до полону. Страти полоненими були невеликі.

На невеликім кускові Галичини, далі на північ — на Волині, Поліссі, Білорусі і Західній Двині було остановлено ворога. Спішно формувались нові полки, дивізії і корпуси. Весь промисел наставлено на потреби війни. Частина мобілізованих металістів вернулась до заводських станків. Під суд пішов воєнний міністр Сухомлинов.

До війни Росія не була приготовлена. Амуніції хватило ненадовго.

В побіднім наступі ворожі сили понесли поважні страти. Комунікації їх розтяглись, змусили до затримання та переходу до оборони. Кінчився окрес війни рухомої.

З вишколеною маршовою ротою виїхав я до Ніколаєва. 33-й саперний б-н входив в склад 5-го Кавказького корпусу, котрий мав тут концентрацію перед вирушенням на позицію.

Батальйон в складі: 3-ї роти саперів, рота телеграфна, рота прожекторна, інженерний парк, нестройова команда.

Моя маршова поділена на ці частини, а самого приділено до 3-ї саперної роти.

Стояла вона в селі Варварівка, 4–5 км од Ніколаєва. Фельдфебель повів 50 прибулих, я поїхав на присланім коні рядом.

На місті зголосився у к-ра роти і познайомився з 3-ма молодшими офіцерами, командирами взводів. Дістав коня, денщика, мешкання, де одразу занесено мої речі. Командир кадровик, капітан Мержанов. Решта — прапорщики: Грач, Романов, Воробйов.

Два перші з приспішеного курсу ніколаєвської школи, третій — з охотників з освітою, з Георгіївським хрестом за бойові заслуги, як і я, трохи пізніше. Був в кадровім сапернім б-ні. Всі три були студентами вищих шкіл.

Сапери розташувались на 5–7 чоловік в хаті. Село було розтягнуте по Дніпровсько-Бузькому каналі, котрий мав тут 4–5 км ширини. Часом пропливали кораблі Чорноморського воєнного флоту. В Ніколаєві знаходилось головне управління будови і ремонту всіх кораблів, починаючи од часів завоювання Криму

В тім часі будувались тут два броненосці-дреднойти найновшого типу Якийсь старий крейсер розбирався.

Сподівалось приїзду царя. Почалась муштра по цілих днях. Зводами і цілою ротою машеровано перед Мержановим, котрий пильно слідив за еволюціями вправами з рушницями, відповідями на вітання чи похвали. При найменших помилках кричав, погано лаявся, казав карать. Каждий з нас старався свій взвод допровадить до найкращого стану. Придивлявся і прислухувався до оточення

Мержанов не був типом батька-командира. Високий, тяжко сидів на коні, червоне велике лице з виряченими очима, на нас дивився звисока, на солдатів — з якимсь презирством.