Розділ «Все проходе, все минає»

В своїй праці не мав трудності і непорозуміння. Опанував користання з щотів, дійшов до високої умілості. Додавання, однімання, множення виконувались скоро і неомильно. Було нас четверо касирів. Над нами — головний, старший віком, високого рангу. Дві каси вплат діставали од главного гроші невеликі до видавання решти. Каси виплат — великі суми до видавання.

За годину до кінця урядування каси закривались, справджували гроші, підраховували реєстр та звіряли з бухгалтерією.

За п'ятнадцять хвидин здавались гроші і реєстр головному касирові. Той клав свій підпис, і разом з Дирекцією гроші і реєстри вносились під охороною озброєної охорони до бетонного глибокого схрону з броньованими поміщеннями. Урядовців тоді в банку не було. Всі двері заперті і під озброєною охороною.

Часом операції були дуже поважні. Траплялись в мільйонах. Це коли були виплати тисячам працівників на заводах, тисячам в маєтках або промисловцям, коли збігались разом. Гроші діставали великими сумами переважно касири-ар- тельщики фірм, завше з охороною і самі озброєні. Праця їх була небезпечна, зате оплачувалась добре. До обов'язків касира належало уміння пізнавать фальшиві гроші. На ті часи це уміння мало велике значення, бо появлялись тоді добрі фахівці, правдиві таланти в підроблюванні кредитових білетів.

Пізнавалось оком та кінцями пальців. Останнє було головне: в пальцях чуття викривало різницю паперу. Це уміння далось легко.

Доходило ще уміння найскорішого лічення паперових грошей. Од тієї справності в великій мірі залежала скорість обслуги клієнтів. І тут ішло діло гладенько. Щоб собі зробить вигоднішим, дещо впровадив нового в спосіб видавання та запасу сум, а через те приспішились операції, через те мої справоздання робились скоро і неомильно.

Скоро спіткався з непорозумінням, котре немало здивувало та трохи засоромило. Виплачував якось більшу суму 500- і 100-рубльовими білетами. Клієнт попросив розмінять йому певну частину по 10 і 25 рублів. Охоче то учинив. А той неголосно каже, що вийшла мала помилка, та вертає 25 рублів! Вклонився і пішов. Треба буть обережнішим! По закінченні операції справджую реєстр, касу — і 25 рублів лишніх! Що за диво? Кажу про це главному. З бухгалтерією все сходиться. 25 рублів ідуть в депозит.

Пізніше Уз цих грошей піде на користь скарбу, Уз мені, Уз до поділу по волі директора. За два-три дні знову таким самим способом зосталось 10 рублів! Що за лихо! Не треба хапатись спішить. Так і не спішив, інтересантів не було багато?! Старший уваги не робить, автоматично "в депозит".

Якось поділився з старшим колегою про ці лишні гроші. Той уважно на мене подивився, помовчав та запропонував зайти по дорозі на знакомите морожене.

За столиком в кутку розказав про випадок такого змісту:

"Десь в скарбниці в повітовому місті сидів на касі довгий час касир. Прослуживши до пенсії, вийшов в одставку, переїхав в губернський город, купив там в добрім місті велике дворище та почав будувать п'ятиповерховий дім на 10–12 квартир, більших і менших.

Не був той касир старим, мав, може, 55 літ. Відомо, нові люди та ще такі, що будують великий дім, будять цікавість. Кілька соток тисяч карбованців — сума не будь-яка, а ґрунт та дім коштуватимуть не менше.

Помалу дійшла вість про цю будову до того міста, де старий працював. Пішов всякий поговір, припущення, дійшло до властей контрольних, надзорчих. З'їхав контроль, провірив за многі літа діяльність каси, рахунки, провадження дому і ступінь життя пенсіонера — все в найкращім порядку, знаний широко і цінимий чоловік. Жив скромно, невиставно, педантичний. Убирався сам і сім'я достатньо. Ні до чого не причепишся, ніде немає тіні підозріння.

Остаточно контролери приїхали до того бувшого касира і цілком одверто розказали про свій контроль, що вівсь немалий час, а не дав ніякої вказівки-за- чіпки, звідкіль скромний касир міг нажить такі великі гроші? Може, вимагав проценту од виплаченої суми? Ніколи! Може, потиху виграв в карти чи на державній лотереї? Не грав і не граю! Може, знайшов великий скарб? Не знаходив і карбованця. Ми дуже просимо не як контролери, а як цікаві люди: звідкіль у Вас взялась така велика сума? Ми прослідили, як Ви жили, що заробляли, скільки одержали нагород грішми. Ви могли мати найбільше 15–20 тисяч ощадності. А решта? Маєте ж понад 200000 карбованців — сума колосальна!

Помовчав старий касир якийсь час, далі озвався: "Добре, поясню!" Розпорядився купить хунт сирого внутріннього сала та принести найдокладніші аптекарські ваги, попросить також когось, що з вагами добре запізнаний. Коли все це було зроблено, попросив одного контролера положить сало на ваги, а аптекаря стисло записать, що сало важить.

Тоді другий контролер зняв сало з ваг, а аптекар знову записав, що було на вагах. Цим разом показалась якась різниця, малесенька, непомітна. "В чім річ?" — думали контролери, чекаючи на принесення рушника витерти руки.

"Пане провізор, облічіть різницю: два раза скільки вийде?" — "Два рази та різниця — випадає х унції".

"Що ж, панове, ніхто з вас сала не одрізав, не одривав, осталось яке було. А на вагах, одначе, забракло малюсінької частини! Ото принесено рушник, витріть жир, що остався вр пальцях. Сало бралось два рази! Коли общитать, скільки за 30 літ перейшло через мої грошей мільйонів, нічого дивного немає, що там щось і прилипло!"

Ревізори глянули один на другого, попрощались і од'їхали.

Ну, Никифор Антонович, чув бувальщину, плати та ходім додому".