Розділ 43. НА ЧОЛІ ГРУПИ УПІСТІВ У БАЙРОЙТІ

- Кажете, що маєте п'ять долярів? Хто вам їх капнув? Я розповів, хто мені прислав.

- Думаю відкривати фабрику або крамницю, - таким самим жартівливим тоном відповів я.

- А ви щось на тому розумієтеся? - спитала вона вже поважно.

- Це мій другий фах.

- Ага! Це добре, робіть щось. А коли б вам була потрібна поміч, то я вам дещо допоможу, - знову поважно сказала пані доктор, а я подякував їй, взявши все за жарт. Люди з клюбу почали розходитися, я пішов сходами вниз до своєї кімнати, де застав повстанця Гудиму. Він покривав політурою різьблену рамку, яку сам вирізьбив у таборовій різьбарні.

- О, гарна річ! Сам робив?

- Так, - відповів Гудим.

- А скільки вас на такому курсі?

- Біля тридцятьох.

- І що будеш з ними робити?

- Кілька продам, інші подарую знайомим. Знаєш, декотрі таборовики їх купують і висилають до Америки.

- Сумніваюся, чи твоя продукція вже готова до Америки.

- Чому ні? Дивись, яка гарна?

- Подивлюся завтра! Надобраніч! - пробурмотів я уже сонний.

Всі групи вояків УПА, розміщені по таборах, були організаційно пов'язані з командуванням УПА на Заході. Але тільки організаційно, економічно командування не могло їм допомогти, бо не мало жодних засобів.

Дехто з повстанців одержав дозвіл робити заходи, щоб виїхати до рідні за океан. Інші чекали з дня на день, що їх покличуть іти до Краю. А тимчасом минали місяці, повстанці й далі жили на ласці добрих таборових кухарів і таборових людей. Таке животіння не було мені, завжди зарадному, до серця, і я роздумував:

- Це нікуди не годиться! Ми, молоді люди, і не можемо собі зарадити? Мусимо щось робити. Але що? Ні в таборі, ні в місті праці не дістанемо, а тим паче без документів.

Я ходив по таборі, заходив до кількох верстатів - кравецького, різьбарського, шевського - і всюди діставав однакову відповідь:

- На навчання можемо прийняти, але про заробітки нема й мови.

Надвечір, вертаючи на квартиру, я зауважив, що біля брами у невеликій будівлі хтось обмивав великі таборові протипожежні авта. Вони були в такому знищеному стані, що цілий табір міг легко згоріти, поки хтось витягнув би їх гасити вогонь. Але вони давали мізерний заробіток кільком людям, яким заздрили інші таборовики.