Розділ 23. БОЇ ВЗИМКУ

УПА у вирі боротьби

Світ зустрів 1947-ий рік, а український нарід - тридцятий рік безперервної боротьби за свою незалежність. Відділ відсвяткував Свят-Вечір у селі Рибнім, а святочна атмосфера, як і в минулих роках, була дуже піднесена. Про непевний завтрішній день вояцтво старалося не думати. Його зброя поки що запевняла свободу, й повстанці її повністю використовували.

До знищення відділів УПА щораз то завзятіше брався запеклий комуніст, ставленик Москви у Варшаві, генерал Свєрчевський зі своїм штабом. На ньому натискала Москва, а він робив натиск на своїх підвладних. Поставив на Закерзонні проти упівських з'єднань 55.000 регулярних військ, а, крім того, багато міліції та агентів. Свєрчевський належав до великих амбіціоненерів, був фанатичним комуністом, а практика, одержана під час громадянської війни в Еспанії, тепер йому дужіе придалася.

Його плян був зовсім простий: віддати десять своїх за одного повстанця, і скінчити з відділами УПА протягом зими, або, як він казав, по слідах виловити повстанців як зайців. Його підвладні одержали наказ гонити упівські формації всіми силами й ліквідувати їх.

Одначе, практика показала зовсім інше. Перший великий наступ на сотню Громенка в Дилягівському лісі буя переведений цілим ворожим полком. Застава сотні, зауваживши ворога, привітала його вогнем, а сотенний, яким уже мав ясно вироблений плян маневрування, наказав своїм воякам відступати по снігу, що висотою сягав до пояса. Оскільки відступ відбувався стрілецьким рядком по витоптаній стежці, то ефективний наступ ворога був би осягнений тільки розстріліьнею, але в такому випадку кожний вояк мусив би промощувати собі шлях по глибокому снігу, що утруднювало дію. З огляду на це, поляки змінили тактику й повели наступ стежкою, витоптаною сотнею, аж доки підкладена упістами міна не пригадала ворожій стежі, що по цій стежці можуть ходити лише повстанці. Й хоч другої міни на ній цього дня не було, - ані один ворожий вояк нею більше не пішов.

Поляки почали прокладати другу стежку, поруч з упівською, але й тут їм не пощастило. Замаскований сотенний кулемет переконав їх, що «гусачком» наступати не можна, бо одна кулеметна куля здатна забити одразу кількох вояків.

Під час обіду чотовий Бартель сказав, що дуже хотів би прочитати ворожий рапорт про сьогоднішню облаву, але Чумак цікавився іншою справою: він думав над тим, як виглядала б сьогоднішня оборона сотні без командира Громенка.

Після обіду марш продовжувався. Зробивши колесо, сотня дійшла до того місця, звідки почався ворожий наступ. Авангардна стежа посувалася дуже обережно й раптом зауважила в лісі трьох ворожих вояків. Вони були певні, що коли їхнє військо переслідує бандерівців, то тут небезпеки немає, тому розклали вогонь і грілися біля нього. Чекали на прибуття своїх.

А, замість своїх, із кущів блиснула цівка автомата й почувся голос:

- Руки вгору!…

Ці троє поляків були дещо «мудріші» від інших. Один із них навмисне відірвав підошви від чобіт, щоб мати причину не йти в бій, другий відморозив собі руки, а третій належав до санітарного відділу й доглядав їх обидвох до часу повороту своїх. На допиті ці «герої» сказали, що відморожені руки й ноги можна вилікувати у шпиталі дуже швидко, але воювати вони не мають бажання, бо, мовляв, молоді і хочуть жити.

Сотенний задумав тут зробити засідку й відповідно зустріти ворога, коли він повернеться. Але його не було довго - топтав свою стежку поруч з упівською доти, доки на нього не полетіла нова черга з повстанського кулемета. Після цього сотня відійшла своєю стежкою, забравши від полонених зброю й медикаменти, а залишивши їм українську визвольну літературу. В лісі вже темніло, зближався вечір, і ворог вирішив відступити за Сян.

Вояки сотні Громенка звикли до боїв настільки, що дивилися на них як на своєрідний вид спорту. Й хоч кожному хотілося жити, їх тягло до боїв, до акцій, до чинів. За їхнє життя найбільше боялися командири, а зокрема сотенний. У бою він завжди був перший і неймовірно відважний, але, будучи добрим стратегом і тактиком, знав дуже добре, що в такій важкій і затяжній боротьбі відваги мало. Вояцтво мусить придержуватися військових законів і правил. Вистачить однієї помилкової акції або неправильного рішення, і в одному бою можна втратити цілий відділ. Не раз перед вимаршем на акцію Громенко говорив:

- Друзі! Пам'ятайте завжди про бойові правила! За цей довгий час ви вже повинні були навчитися ходити поміж кулями. Всюди мусите діяти розумно, холоднокровно й розсудливо. Але, коли є потреба, тоді треба заризикувати навіть життям. Отож для рятунку своїх друзів «не вагайся, брате»…

Сотня являла собою міцний, сконсолідований моноліт, і добір новаків до неї був би зайвий, а, може, навіть небезпечний. Це добре розуміло командування, й тепер нових сил до сотні не добирали.

Через два дні ворог заскочив боївку СБ й польову жандармерію в селі Володжі. Під час їхнього відступу до лісу вив'язався кровопроливний бій. Оточенений друг Камінь, добрий приятель Чумака ще з-перед війни, поклав із «ПЖ» чотирьох ворожих вояків, а коли побачив безвихідне становище, - застрілився. Його поховали в селі Рибному з участю всієї сотні й відданням військових почестей.

Хуртовина, яка шаліла на протязі кількох дняв, ущухла, зате вдарили сильні морози, а, одночасно з цим, ворог посилив свою активність. Незважаючи на це, сотня Громенка вибралася у пропагандивний рейд на ворожу територію, до і вла Ніздрця за Сяном, населення якого складалося лише з поляків, а, крім того, у ньому таборувало з'єднання регулярної польської армії і сильна станиця місцевої міліції.

Погода навряд чи сприяла цьому рейдові, й коли сотня, рушаючи в похід, демонструвала свою відвагу, то мороз показував силу також. Грубий шар льоду на Сяні час від часу тріскав із такою силою, що це нагадувало експльозію, а руки прилипали до сталевої зброї, мов до клею. Колишня гарна чорна борода бунчужного від морозу побіліла цілковито, бо на волосинках висіли льодові бурульки.

Завдяки сильному наступові на терен дій УПА, ворог ніколи не сподівався, що сотня Громенка завітає до Ніздрця як непроханий гість. А вона таки завітала. Перейшовши Сян, укритий грубою верствою льоду, зверху якого лежав сніг, сотня ввійшла до тієї частини села, де не було ворожого війська. Громенко вислав у напрямі громадського будинку і двірських забудов, де стаціонувало військо, сильну заставу, й сотня почала розходитися по хатах.

Такі пропагандивні рейди давали добрі наслідки, бо здобували для відділів УПА багатьох прихильників, але вони мали більший успіх у глибині Польщі, ніж у селах, які лежали безпосередньо за Сяном, бо тут всюди було багато ворожого війська й панувала постійно напружена атмосфера. Заходячи до хат, повстанці часто зустрічалися з непевними й переляканими польськими селянами.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «УПА у вирі боротьби» автора Борець Юрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 23. БОЇ ВЗИМКУ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Спогади учасника повстанської боротьби (1941-1948)

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • СЛОВО ДО ЧИТАЧА

  • ВСТУП. УПА У ВИРІ БОРОТЬБИ. Літо 1944 р.

  • Розділ 1. У РІДНОМУ СЕЛІ

  • Розділ 2. ОБОРОНА СЕЛЯН

  • Розділ 3. СОТНЯ ПЛЯНУЄ

  • Розділ 4. БУДОВА ШПИТАЛІВ І МАГАЗИНУВАННЯ ХАРЧІВ

  • РОЗДІЛ 5. ВИШКІЛ БОЄВИКІВ

  • Розділ 6. «БУДЕ ВОЙНА»

  • Розділ 7. КУРІНЬ ПРУТА В РЕЙДІ

  • Розділ 8. ЗАМОК НАД СЯНОМ

  • Розділ 9. ВОРОЖІ БАЗИ

  • Розділ 10. ВАРЕНИКИ

  • Розділ 11. НА КУЗЬМИНУ

  • Розділ 12. НА БІРЧУ

  • Розділ 13. ПЕКЕЛЬНИЙ БІЙ

  • Розділ 14. ШПИТАЛЬ ПІД ЗЕМЛЕЮ

  • Розділ 15. БІЙ В ЯВІРНИКУ

  • Розділ 16. СВЯТО ГЕРОЇВ

  • Розділ 17. СОЛОВЕЙКО СПІВАЄ

  • Розділ 18. ВИСЕЛЕНІ СЕЛА

  • Розділ 19. ПОЛЮВАННЯ

  • Розділ 20. ЗАСІДКА

  • Розділ 21. ШПИТАЛЬ НА ХРЕЩАТІЙ

  • Розділ 22. У ТРИКУТНИКУ

  • Розділ 23. БОЇ ВЗИМКУ
  • Розділ 24. ПІДЗЕМЕЛЬНИЙ ШПИТАЛЬ

  • Розділ 25. ВЕЛИКДЕНЬ

  • Розділ 26. ПРОРИВ З ОТОЧЕННЯ

  • Розділ 27. РЕЙД КАЛИНИ

  • Розділ 28. У СЛАВНИЙ РЕЙД

  • Розділ 29. БОЇВ ПО КІЛЬКА ЩО ДЕНЬ

  • Розділ 30. ПРОБІЙ ЧЕРЕЗ ОСЛАВУ

  • Розділ 31. БОЇ НА ГОРІ ХРЕЩАТІЙ

  • Розділ 32. ЗДОБУТТЯ БАРАБОЛІ

  • Розділ 33. СОЮЗ ПРОТИ УПА

  • Розділ 34. РЕЙД ЧЕРЕЗ СЛОВАЧЧИНУ

  • Розділ 35. ПЕРЕХІД РІКИ МОРАВИ

  • Розділ 36. У ВІЛЬНОМУ СВІТІ

  • Розділ 37. СОТНЯ ГРОМЕНКА В НІМЕЧЧИНІ

  • РОЗДІЛ 38. ЗУСТРІЧ ІЗ «НОВИМ СВІТОМ»

  • Розділ 39. ЗА ДРОТАМИ ЗІ ЗБРОЄЮ

  • Розділ 40. У ШПИТАЛІ

  • Розділ 41. ВИХІД НА ВОЛЮ

  • Розділ 42. В УКРАЇНСЬКИХ ТАБОРАХ

  • Розділ 43. НА ЧОЛІ ГРУПИ УПІСТІВ У БАЙРОЙТІ

  • Розділ 44. КООПЕРАТИВА УПА

  • Розділ 45. НОВИЙ РІК

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи