Розділ 19. УКРАЇНА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ: УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ТА РОЗБУДОВА ДЕРЖАВИ

У законопроекті пропонується текстуально закріпити інститут парламентської більшості (ПБ) у ст. 82 Конституції України. Відповідно до проекту, ПБ утворюється протягом ЗО календарних днів із дня початку роботи новообраної Верховної Ради України або з дня розпаду попереднього складу ПБ. Задля набуття фактом створення ПБ юридичної сили пропонується, що про утворення і розпуск ПБ Верховна Рада України має прийняти відповідну постанову. Суб'єктом утворення ПБ виступають народні депутати України. До складу ПБ має входити більше половини народних депутатів від конституційно визначеного складу парламенту.

З метою запобігання узурпації влади парламентською більшістю у Верховній Раді України запропоновано змінити абзац 2 ст. 84 Конституції: пленарне засідання Верховної Ради України є повноважним лише за умови присутності на ньому не менш як двох третин від її конституційного складу. Таким чином, приймати будь-які суттєві рішення на пленарному засіданні парламент буде повноважний лише у разі наявності відповідного кворуму.

Основним завданням ПБ є висунення на затвердження парламенту кандидатури прем'єр-міністра України, підтримка програми уряду, сформованого цим прем'єром, та законопроектів, направлених ним до парламенту. Інші питання діяльності ПБ, ЇЇ створення та розпуску мають регулюватися Законом про регламент Верховної Ради України.

Відповідно до законопроекту, прем'єр-міністра України затверджує парламент за поданням більшості, після чого Президент України як глава держави здійснює формальний акт призначення прем'єра з дня затвердження кандидатури глави уряду парламентом.

Уряд формує безпосередньо прем'єр а його поданням уряд затверджується Президентом України. Президент України призначає на посади і звільняє за поданням прем'єра керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій.

Збережено права меншості щодо впливу на політику уряду. В разі незгоди з діяльністю Кабміну за ініціативою не менше

1/3 складу Верховної Ради України парламент може розглянути питання щодо відповідальності уряду та простою більшістю голосів депутатів прийняти резолюцію недовіри прем'єрові. Наслідком цього є відставка уряду загалом. Недовіра може бути висловлена й окремим членам Кабінету Міністрів України, що також має наслідком їх відставку. Таким чином запроваджено персональну відповідальність членів Кабміну перед парламентом.

Задля збереження системи стримувань і противаг запроваджується норма, згідно з якою питання про відповідальність Кабінету Міністрів України або члена Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України з дня опублікування рішення Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України відповідно до ст. 90 Конституції України. Для забезпечення стабільності діяльності уряду Верховна Рада України не може розглядати питання відповідальності Кабінету Міністрів протягом року з дня затвердження його програми діяльності; натомість висловлення недовіри конкретним членам Кабінету Міністрів можливе як засіб поточної корекції складу уряду.

Відповідно збільшено й кількість підстав для розпуску парламенту президентом. Окрім підстави, передбаченої в чинній Конституції, Президент України може прийняти рішення про припинення повноважень Верховної Ради також, якщо протягом ЗО календарних днів із дня відкриття першої сесії Верховної Ради України нового скликання чи з дня розпуску попереднього складу парламентської більшості не буде утворено парламентську більшість, або протягом 30 календарних днів із дня утворення парламентської більшості чи з дня відставки Кабінету Міністрів України парламентом не буде затверджена кандидатура прем'єр-міністра України, запропонована парламентською більшістю.

Вжите тут і в тексті законопроекту формулювання "прийняття рішення Президентом щодо дострокового припинення повноважень Верховної Ради України", на нашу думку, є коректнішим щодо зазначеного процесу, оскільки, відповідно до чинної Конституції, навіть достроково повноваження парламенту припиняються лише в перший день роботи новообраного вищого законодавчого органу, а не з моменту, визначеного президентським Указом. Розпуск парламентської більшості, якою сформовано склад

Кабінету Міністрів України, має наслідком відставку Кабміну. За поданням нового складу парламентської більшості прем'єр-міністр України затверджується Верховною Радою України в строки, встановлені ст. 114 Конституції України.

Кабінет Міністрів України, відставку якого прийняв Президент України, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до дня затвердження Верховною Радою України нового прем'єр-міністра України, але не довше, ніж 60 календарних днів.

У разі, якщо Президент України приймає рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України відповідно до ст. 90 Конституції України, він доручає Кабінетові Міністрів України виконувати свої повноваження до дня затвердження прем'єр-міністра України новообраною Верховною Радою України.

Виходячи з необхідності забезпечення незалежності судової влади й обмеження впливу прем'єра, який очолює виконавчу владу і є одночасно представником більшості у парламенті, зменшено кількість актів Президента, які має контрасигнувати прем'єр-міністр. Це повноваження щодо призначення суддів Конституційного суду України та утворення судів у визначеному законом порядку.

У той же час для оптимізації механізму взаємного контролю гілок влади вважаємо за потрібне передбачити можливість висловлення Верховною Радою України недовіри членам ЦВК, що має наслідком їх відставку, а також обов'язковість згоди парламенту на звільнення Президентом України Генерального прокурора України.

Для текстуального узгодження різних частин чинної Конституції запропоновано внести зміни до ст.118 щодо процедури призначення звільнення керівників місцевих державних адміністрацій: Президент виконує ці дії за поданням прем'єр-міністра. Цікаво, що норми чинної Конституції по-різному регулюють це питання: ст. 118 передбачає, що голови держадміністрацій призначаються і звільняються Президентом за поданням прем'єра; а ст. 106 дозволяє Президентові одноосібно припиняти повноваження голів адміністрацій, чим Президент і користується. Це протиріччя у запропонованому проекті знято.

Утім, представлена схема — це лише один із можливих варіантів перебудови конституційного механізму, як вважають дослідники О. Кордун та Р. Павленко. Він ґрунтується на поєднанні європейських механізмів урівноваження повноважень глави держави, парламенту та уряду з останніми тенденціями у політичній думці в Україні. Однак, якщо конституційні зміни будуть запроваджені не поспіхом, а шляхом ретельного виваження необхідності того чи іншого положення, деякі погляди на те, що "має" бути відображене у Конституції, можуть змінитися.

Як свідчить аналіз текстів конституційних актів європейських країн, конституційно-правове закріплення інституту парламентської більшості є радше винятком. Питання організації коаліцій у парламенті найчастіше регулюються регламентами (правилами внутрішнього розпорядку) парламентів, актами про парламент, конституційно-правовим звичаєм.

Вважається, що основним завданням політичних сил, які пройшли до парламенту, є вирішення питання щодо створення коаліції та участі або неучасті у формуванні уряду. Конституції натомість приділяють увагу взаєминам між гілками влади, а саме формуванню вищого колегіального органу виконавчої влади — Кабінету Міністрів.

Як ми вже зазначали, у абсолютній більшості європейських країн реалізована одна з двох моделей форми правління: парламентська республіка (чи монархія) або президентсько-прем'єрська ("парламентсько-президентська") республіка. Ці моделі є подібними в тому, що глава держави пропонує кандидатуру прем'єр-міністра, а парламент має висловити довіру сформованому цією особою урядові, висловлюючись або за довіру до запропонованого прем'єром списку міністрів, або за довіру до програми діяльності кабінету. У подальшому глава держави не втручається у роботу уряду, виконуючи щодо нього лише формальні функції (наприклад, призначення і звільнення міністрів за поданням прем'єра).