Розділ «Тема 13. Північноамериканська цивілізація»

У всесвітній історії впродовж останніх півтора століть спостерігається піднесення північноамериканської цивілізації" основою якої є Сполучені Штати Америки з прилеглою Канадою. Деякі дослідники не вважають її за окрему, називаючи відгалуженням європейської або об'єднують обидві під назвою євроатлантичної цивілізації. Самі американці наполягають на існуванні відмінної культурно-історичної спільноти, хоча і визнають, що вона є дочірньою щодо європейської. Дійсно, ця культурно-історична спільнота відрізняється особливою історичною долею, особливою структурною і змістовою своєрідністю. Північноамериканська цивілізація є наймолодшою із нині існуючих цивілізацій світу. Вона перебуває на стадії підйому, хоча останнім часом побільшало аргументів різного рівня і спрямування з приводу того, що вона занепадає. До цієї цивілізації належать народи США і Канади, однак історія та вигляд її конституюються все ж таки Сполученими Штатами. Після закінчення холодної війни, у якій Радянський Союз програв, США залишилися єдиною супердержавою світу. Вона на теперішній час найбільше впливає на розвиток інших країн, які по-різному на це реагують.

Північноамериканська цивілізація утворилася внаслідок складного процесу змішування різноманітних етнічних компонентів. Перші люди на американському континенті були вихідцями з північно-східної Азії, які прийшли сюди між 40 та 15 тис. рр. тому. Незабаром південні та західні частини континенту стали освоюватися вихідцями з Полінезії. Поступово утворилося багато індіанських племен (на Алясці мешкали ескімоси). Упродовж півтора тисячоліття Північна Америка значно відставала за своїм розвитком від Центральної і Південної Америки, де існували держави майя, ацтеків, інків з достатньо високою, як на той час, культурою. Як відомо, від кінця XV ст. відбувалася європейська колонізація Центральної та Південної Америки. Колонізація Північної Америки розпочалася у XVI ст. У ній брали участь іспанці, французи, англійці, голландці, шведи. Росіяни досягли Аляски в 1741 р., а у 1867 р. продали її США разом з Алеутськими островами. З усіх колоністів найбільший успіх у Північній Америці мали британці. У 1607 р. Джеймстаун став першим постійним британським поселенням й основою Вірджинської колонії. У1643 р. утворилася конфедерація "Сполучені колонії Нової Англії". До 1732 р. було засновано 13 колоній Великої Британії (Вірджинія, Нью-Хемпшир, Массачусетс, Род-Айленд, Коннектикут, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Делавер, Меріленд, Північна Кароліна, Південна Кароліна і Джорджія). Згодом британці витіснили своїх конкурентів, зокрема французів. Розвиток британських колоній супроводжувався війнами з місцевими племенами та їх масовим винищенням. У серпні 1619 р. у Новий світ прибув голландський корабель, який доставив до Америки перших африканців. Негри ставали рабами на все життя. Рабська праця була основою плантаційного господарства, де вирощували головним чином тютюн і бавовник.

Американська нація "переплавила" в собі представників націй і народностей усіх континентів, тому інколи її називають "нацією іммігрантів". Проте основу складали вихідці з Європи. Після відкриття Нового світу Європа формувала нові суспільства за своїми моделями: Південь Америки - за католицькою, її Північ - за протестантською. Творення північноамериканської цивілізації можна розглядати як своєрідне втілення революційних настроїв, яким було тісно у старій Європі, що і виявилося у зіткненні протилежно спрямованих тенденцій. Це - протистояння свободи й обмежень, індивідуалізму та ієрархічних порядків, природних прав і монархізму, вільного підприємництва та меркантилізму, соціальної мобільності й корпоративної жорсткості, духу першопрохідців і намагань зберегти statue quo. Боротьба велася у природних умовах, що значно відрізнялися від європейських.

По-перше, це були величезні простори континенту, який омивався океанами. Водні простори захищали Америку від війн та династичних розбратів, що мало особливе значення на першому етапі її історичного становлення. По-друге, жодна інша країна не наділена такими природними ресурсами - родючими землями, лісами, енергією рік, мінеральними корисними копалинами. Коли перші переселенці з Європи висадилися на американському березі, природа вразила їх багатоманітністю фауни і флори. По-третє, згодом виявилося, що від Атлантичного узбережжя далеко і глиб континенту простяглися великі ліси, які змінювалися неосяжними рівнинами, вкритими високою травою преріями, потім йшла майже гола суха земля, гори, пустелі, що переходили в родючі долини Тихоокеанського узбережжя і новий масив великого лісу, що простягнувся вздовж узбережжя на північ. Усі кліматичні зони - від холодних районів Півночі до тропічних низин і боліт Флориди - живилися багатьма повноводними бурхливими річками. Це дійсно багата земля. Католики з Іспанії та Португалії їхали в Новий світ зі сподіванням знайти Ельдорадо - країну, де золото і дорогоцінне каміння буквально валяються під ногами - тільки бери, або забирай в індіанців. Північну Америку від початку освоювали англосакси - протестанти, переконані, що на їх чекає не чарівне Ельдорадо, а тяжка праця в незнайомих землях. Показовим є запис у щоденнику одного із засновників Вірджинії Дж. Сміта: "Нічого не можна тут чекати крім того, що можна здобути за допомогою праці".

Хоча американській цивілізації притаманний релігійний плюралізм, що свідчить про особливу цінність свободи вибору в усьому, у тому числі й у віросповіданні, протестантизм є визначальним фактором у формуванні її специфіки. Навіть у перше десятиріччя XXI ст. протестанти різних напрямів становили 61 % Населення США, а на початку її історії - 99 %. На підґрунті протестантизму формувався етос праці, що не могло не вплинути на прискорене складання капіталізму; політична культура, стрижньовим елементом якої став юридичний лібералізм; моральні засади, у яких цінувалася сила характеру. Упродовж двох століть, аж до другої половини XX ст. панувала традиційна протестантська мораль, найважливішими настановами якої були:

o шанування сім'ї, яку очолював чоловік-годувальник і яка виключала жінку зі сфери суспільної праці;

o норми особистої поведінки з опорою на власні сили, стриманість і самодисципліну;

o повага до економічного та політичного авторитету;

o беззастережний патріотизм;

o релігійна віра тощо.

Звичайно, останніми десятиліттями відбулися значні зміни в суспільній свідомості американців, проте протестантські підвалини міцно увійшли в ментальні структури. Це, насамперед, християнська моральна самодисципліна і визнання людських успіхів як благодатне свідчення Всевишнього.

У Сполучених Штатах Америки роль релігії дещо відрізняється від тієї, яку вона виконує деінде. Від початку історії Америки організована релігія виявилася втягненою до суспільно-політичного життя країни. Вона була активною силою, що лежала в основі більшості гуманітарних рухів. Чимало релігійних діячів брало участь в американській революції, церковні діячі перебували в перших лавах борців за скасування рабства, заборону спиртних напоїв, надання права голосу жінкам, взагалі, поширення дії закону про цивільні права. Американські церкви виявили активність у більшості масових рухів - від акцій на захист прав споживачів до виступів проти війни у В'єтнамі (1965-1973 рр.). Широких масштабів досягла благодійницька діяльність церков, які збирають і розподіляють між нужденними мільярдні пожертви. Таким чином, від початку церква давала людям перші уроки участі у громадському житті.

Разом із тим релігія в США характеризується крайньою заземленістю. Працелюбність й успіх у бізнесі у протестантизмі вважаються засобами служіння Богу, успіх чи невдача в економічній діяльності розглядаються як ключ до розуміння духовного стану людини. Незабаром розвиток цієї настанови призвів до того, що різниця між служінням Богу та служінням самому собі поступово зникла. Матеріальний достаток трактується як схвалення Богом, як нагорода за працелюбність і мирські чесноти. Поступово сама релігійна дисципліна стала розглядатися як засіб досягнення успіху в мирських справах, й особливо в економічній діяльності. Відбулося одухотворення матеріального успіху та його найбільш наочного вираження - грошей. На підтвердження цьому можна згадати, що на доларах написано "In God we trust" ("У Бога ми віримо"). Прагматизм американців виразився в тому, що вони поставили Бога на службу досягненню своїх земних цілей. Починаючи з XIX ст., протестантська церква включилася до справи прославляння бізнесу, виступаючи із проповіддю "Євангелія бізнесу". Дехто навіть розглядає гроші як символ самого Бога. Таким чином, релігія в США набула прагматичного характеру: вона стала гарантією морального та матеріального успіху. Слід зазначити, що серед провідних рис північноамериканської цивілізації - прагматизм і націленість на успіх. Причому американці пішли далі: вони не дозволяють церкві накладати на них тягар, який важко нести, тому обмежуються, головним чином, формальним виконанням віри.

Релігійність перших переселенців характеризувалася більшою суворістю, оскільки серед них нараховувалося багато пуритан. Атмосфера їх перших поселень була далеко не життєрадісною: суворі люди мовчки і безупинно очищали лани, будували шляхи, без радості і пісень зустрічали народження дітей, без пишних промов проводжали небіжчиків. У цьому середовищі формувалися принципи життєвої моралі -респектабельність, ощадливість, самообмеження, аскетизм, відданість професії як своєму покликанню. Проте повітря свободи від феодальних пут Європи здійснило свій вплив. У найкращих своїх проявах пуританізм служив обґрунтуванню винахідливості, активності, спрямованості в майбутнє. Окремий індивід почав розглядатися як самостійна економічна одиниця, власність - як природне право людини. Центральним інститутом економічної системи стає ринок, а її головними принципами - індивідуалізм, вільна конкуренція та вільне підприємництво. На провідну рису американського національного характеру перетворюється прагматизм. За визначенням відомого німецького соціолога К. Зігфріда, різниця між американською та європейською цивілізаціями полягає в тому, що першу робив homo faber - людина-творець, а іншу - homo sapiens - людина-мислитель. В Америці велике виробництво втягує індивідуум повністю, у Європі людина розглядається не тільки як засіб виробництва і прогресу, але і як незалежний дух, і як самоціль. Американський національний характер суперечливий, поєднує індивідуалізм й ідеалізм із конформізмом і грубим матеріалізмом; поряд з ідеєю рівності, дотриманням законів і моралізмом співіснують насильство, корупція й інші соціальні вади. Річ у тім, що людині було несила самотужки освоювати простір, технології і комунікації без контактів з іншими людьми. Весь процес історичного становлення північноамериканської цивілізації так чи інакше поєднував високу міру індивідуалізації людини з високою мірою ії соціалізації в малій групі - у парафії, у локальній спільноті, на виробництві, у широкому контексті громадянського суспільства. Наявний безперервний конфлікт цих двох взаємодоповнюючих ліній американського цивілізаційного розвитку - індивідуалізму і жорстких систем соціалізації-часто супроводжувався багатьма індивідуальними і груповими зривами, ексцесами, насильством, неврозами. З іншого боку, слід мати на увазі те, що люди шанували особливий юридичний етос й особливі процедури правової регуляції конфліктів. Однак разом із тим індивід завжди мав право кинути виклик усьому світу (дуже популярним в Америці є слово "challenge" - "виклик") і перемогти. Як у свій час була переможена колоніальна влада метрополії.

Мешканці американських колоній ще у середині XVIII ст. вважали себе відданими патріотами Британської імперії. Вони спілкувалися англійською мовою, сповідували європейські традиції та звичаї, були прихильні до британських літератури, мистецтва, архітектури. Велике значення мали військово-політичні й економічні узи. За англійським урядом зберігався контроль за політичним й економічним життям колоній. Прийняті в Англії наприкінці XVII - у першій половиш ХУІІІ ст. закони утискали економічні інтереси американських колоній і перетворювали їх на сировинний додаток метрополії та ринок збуту готової продукції. Дискримінаційна політика метрополії перешкоджала розвитку американської промисловості і сільського господарства. Наприклад, заборонялося поселення на захід від Аппалачів і встановлювалися норми оподаткування колоній. Серед колоністів зростало невдоволення. Це й зрозуміло, адже до Нового світу їхали найбільш активні, енергійні, волелюбні люди. Перед останньою третиною XVIII ст. склалися певні суттєві фактори, що зумовили формування американської нації зі специфічною національною свідомістю. Ними були:

o спільність економічних інтересів, що протистояли економічним інтересам Британської імперії;

o спільність території, де вони спільно мешкали впродовж тривалого часу;

o спільність мови;

o певні соціально-психологічні та духовні елементи. Зміцнювалася ідея виборювання незалежності від британського диктату.